Програми

Значення географічних знань та вмінь для життєдіяльності людини.

Основні друковані та електронні джерела географічної  інформації, їх значення.

Методи географічних досліджень. Особливості організації власних географічних спостережень.

Дослідження

Спостереження за змінами у природі

називає об’єкти вивчення географії, складові географічної науки,  основні джерела географічних знань та методи географічних досліджень;

добирає географічну інформацію з різних джерел та визначає її корисність для себе;

аналізує дані спостережень за змінами у природі;

пояснює на конкретних прикладах значення географії для життєдіяльності людини;

оцінює значення власних спостережень за змінами у природі;

складає  за допомогою членів родини перелік джерел географічної інформації, які є вдома

5

РОЗДІЛ І. Розвиток географічних знань про Землю

Уявлення про форму Землі єгиптян, вавилонян, індійців,  греків, слов’ян. Зображення  Землі на картах Ератосфена, Птолемея

називає особливості зображення Землі на картах у давнину;

добирає  з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі у давнину;

аналізує карти Ератосфена і Птолемея;

порівнює уявлення про форму Землі єгиптян, вавилонян, греків, слов’ян;

складає за допомогою членів родини короткі повідомлення про пізнання Землі у давнину

Плавання вікінгів. Подорожі Марко Поло. Пошуки морського шляху в Індію. Відкриття Америки Х. Колумбом. Перше навколосвітнє плавання під керівництвом Ф. Магеллана.

Навколосвітні експедиції, їх географічне значення (експедиції Дж. Кука, І. Крузенштерна і Ю. Лисянського). Відкриття  Австралії і Антарктиди

називає відомих мореплавців та мандрівників, які здійснили видатні географічні відкриття в різні епохи;

добирає з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі;

аналізує карти маршрутів мандрівників та дослідників

Дослідження Землі у  ХХ  та на початку ХХІ ст.   

називає відомих дослідників сучасності;

добирає з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі на сучасному етапі;

аналізує інформацію про географічні дослідження у ХХ та на початку ХХІ ст.;

порівнює способи дослідження Землі у сучасну добу з тими, що мали місце в більш ранні епохи;

складає за допомогою членів родини короткі повідомлення про власні подорожі, які ілюструє малюнками, фотографіями, міні-презентаціями

11

РОЗДІЛ ІІ. Земля на плані та карті

Способи орієнтування на місцевості. Визначення напрямків на місцевості.  Компас. Поняття про азимут

називає різні способи орієнтування на місцевості;

користується компасом для визначення сторін горизонту;

визначає азимут та напрямки на різні об’єкти на місцевості поблизу школи;

виконує вправи на визначення азимутів;

порівнює інструментальні та візуальні способи орієнтування на місцевості;

пояснює способи орієнтування на місцевості;

оцінює практичне значення вміння орієнтуватися на місцевості

Особливості та відмінності зображення земної поверхні на глобусі, аерознімках, космічних знімках, планах, картах.

Масштаб та його види.

Абсолютна і відносна висота місцевості, їх визначення за допомогою горизонталей та шкалою висот.

План, його основні ознаки.  Умовні знаки плану. Визначення напрямків на плані. Читання плану.

Географічні карти, їх елементи. Легенда карти. Масштаб карт.

Географічні атласи. Практичне значення карт.

Практична робота

1. Розв’язування задач з використанням різних видів масштабу

називає способи зображення Землі, відмінності між планом і картою, абсолютною і відносною висотою місцевості, об’єкти місцевості за планом та його умовні  знаки;

користується різними видами масштабу, умовними знаками плану і карти;

визначає масштаб плану і карти, абсолютну і відносну висоту місцевості за допомогою горизонталей та за шкалою висот;

вимірює відстані на плані і карті за допомогою масштабу;

розв’язує задачі з різними видами масштабу;

порівнює зображення місцевості на глобусі, аерознімку та космічному знімку, плані, карті;

пояснює відмінності різних видів масштабу, особливості орієнтування плану місцевості;

оцінює практичне значення плану та географічних карт для себе і своєї родини

Градусна сітка на глобусі й географічній карті. Поняття про географічні координати. Правила відліку географічної широти і географічної довготи. Географічні координати свого населеного пункту.

Практична робота

2. Визначення географічних координат за географічною картою

називає лінії градусної сітки: паралелі, меридіани, екватор, нульовий меридіан, ознаки понять «географічна широта», «географічна довгота»;

користується градусною сіткою для визначення географічних координат;

визначає географічні координати об`єктів, населених пунктів;

порівнює географічну широту і географічну довготу за градусними вимірами;

пояснює відмінності між географічною широтою і географічною довготою;

оцінює практичне значення знань про географічні  координати

41

РОЗДІЛ ІІІ. Оболонки Землі

Внутрішня будова Землі.

Будова літосфери, її властивості. Літосферні плити, наслідки їх переміщення.

Мінерали, гірські породи та корисні копалини

Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни в земній корі та на поверхні земної кулі. Рухи земної кори. Землетруси. Вулканізм і вулкани, гейзери. Сейсмічні пояси Землі.

Зовнішні процеси, що зумовлюють зміну земної поверхні. Вивітрювання, робота вітру, текучих і підземних вод, льодовиків.

Основні форми рельєфу суходолу – гори і рівнини. Різноманітність та утворення рівнин на суходолі. Найбільші за площею рівнини світу.

Різноманітність та утворення гір на суходолі. Найвищі та найдовші гори світу.

Рельєф дна океану. Серединно-океанічні хребти – найвищі і найдовші гори  Світового океану.

Унікальні форми рельєфу земної кулі, їх охорона.

Практична робота

3. Позначення на контурній карті рівнин, гір, вулканів суходолу та серединно-океанічних хребтів

називає внутрішні шари Землі, склад материкової та океанічної земної кори, суттєві ознаки понять «літосфера», «земна кора», «мінерали», «гірські породи», «корисні копалини», «рельєф», «рівнини», «гори», форми рельєфу своєї місцевості;

наводить приклади і показує на карті літосферні плити, сейсмічні пояси, найбільші вулкани,  різні, у тому числі й унікальні форми рельєфу;

визначає за допомогою карти географічне положення рівнин і гір, їх абсолютну і відносну висоту за шкалою висот;

позначає на контурній карті:

сейсмічні пояси: Тихоокеанський, Середземноморський;

вулкани: Ключевська Сопка, Етна, Кракатау;

гори: Карпати, Кримські, Альпи, Уральські, Кордильєри, Кавказ, Гімалаї з вершиною Джомолунгма, Анди;

хребти в океані: Серединно-Атлантичний;

рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Амазонська низовина, Лаврентійська височина, Середньосибірське, Бразильське плоскогір’я;

порівнює  гірські породи за походженням, рівнини і  гори за висотою, походженням, розміщенням на суходолі або в океанах;

пояснює вплив внутрішніх і зовнішніх процесів на формування рельєфу земної поверхні;

аналізує причини і наслідки руху літосферних плит, роботи води, вітру;

висловлює судження про необхідність охорони форм рельєфу;

оцінює значення рельєфу в житті й господарській діяльності людини та її вплив на рельєф

Добовий і річний хід температури повітря, причини їх  коливання. Карта ізотерм, теплові пояси Землі. Практичне значення вимірювання температури повітря.

Атмосферний тиск: причини і наслідки його зміни у тропосфері. Вимірювання атмосферного тиску.

Вітер: причини виникнення, напрямки, сила, швидкість, їх визначення  сучасними приладами й візуально. Місцеві вітри.

Вода в атмосфері: випаровування, вологість повітря та її зміни.

Хмари і туман, відмінності в їх утворенні. Форми хмар, хмарність.

Опади, що випадають  з хмар та з повітря, їх види, вимірювання. Карта розподілу опадів.

Погода, її елементи, мінливість.  Характерна погода за сезонами у своїй місцевості. Служба погоди, практичне значення прогнозів погоди.

Клімат та основні кліматичні показники. Карта кліматичних поясів. Зміни клімату. Вплив людини на атмосферу.

Практичні роботи

4. Розв’язування задач на зміну температури повітря й атмосферного тиску з висотою,

5. Складання графіка зміни температури повітря, діаграм хмарності та опадів, рози вітрів, їх аналіз

називає суттєві ознаки понять «погода», «клімат», «хмари», «хмарність», «опади»,  «синоптична карта» та погоди у своїй місцевості, теплові пояси Землі, світові центри спостереження за погодою;

наводить приклади хмар, різних за формою, прогнозів погоди, основних типів клімату;

спостерігає і фіксує зміни елементів погоди: температури повітря, атмосферного тиску, вітру, вологості повітря, хмар, хмарності, опадів;

визначає показники температури повітря й атмосферного тиску та їх зміни з висотою, швидкість  вітру, типи погоди, що переважають у своїй місцевості;

будує графіки ходу температури, діаграми розподілу опадів за певний період, розу вітрів;

добирає адекватні джерела географічної інформації для ознайомлення з атмосферними процесами;

користується термометром, барометром, гігрометром;

порівнює погоду різних типів у своїй місцевості в різні пори року;

аналізує зміни температури повітря, атмосферного тиску протягом доби, сезону, року та їх розподіл на Землі за картою;

пояснює  причини і наслідки зміни погоди і клімату;

розв’язує задачі на зміни температури повітря, атмосферного тиску;

оцінює значення чистого повітря для здоров’я людини, наслідки впливу господарської діяльності людини на атмосферу Землі

Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки, протоки. Шкала глибин, визначення глибин океанів і морів. Острови в океані. Властивості вод Світового океану.

Рухи води в Світовому океані. Життя в океанах і морях. Багатства вод Світового океану. Океан та людина.

Води суходолу – поверхневі і підземні. Річка: річкова система, басейн річки, річкова долина. Найдовші, найбільші за площею басейну і найповноводніші річки світу. Пороги і водоспади. Живлення, водний режим і робота річок.

Озера, їх різноманітність за площею, походженням озерних улоговин, солоністю. Найбільші і найглибші озера земної кулі.

Болота, особливості їх утворення та поширення.

Штучні водойми і водотоки: ставки, водосховища, канали.

Льодовики – багаторічні природні скупчення льоду. Особливості утворення і поширення льодовиків.

Багаторічна мерзлота – підземне зледеніння. Утворення і поширення багаторічної мерзлоти.

Підземні води, умови їх утворення і залягання в земній корі. Термальні і мінеральні води.

Значення вод суходолу для природи і людини. Охорона вод Світового океану і суходолу.

Практична робота

6. Позначення на контурній карті назв океанів, морів, проток, заток, островів, річок, озер

називає суттєві ознаки понять  «океан», «море», «затока», «протока», «острів»,  «океанічна течія», «річка», «озеро», «болото», «льодовик», «багаторічна мерзлота», «підземні води»;

наводить приклади морів, заток, проток, островів, річок, озер;

визначає особливості розподілу води між Світовим океаном і водами суходолу за відповідною діаграмою, географічне положення водних об`єктів, глибини океанів і морів за шкалою глибин, залежність напрямку і характеру течії річок від рельєфу, видів живлення та режиму вод суходолу від клімату;

розрізняє способи зображення вод суходолу на плані та карті, озера за походженням їхніх улоговин і стоком, типи боліт, покривні та гірські льодовики, штучні водойми, типи підземних вод;

позначає на контурній карті назви:

морів: Чорне, Середземне, Червоне, Балтійське, Баренцове;

проток:  Гібралтарська, Магелланова, Дрейка, Берингова;

заток: Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, Гвінейська;

островів: Великобританія, Гренландія, Мадагаскар, Нова Гвінея;

півостровів: Скандинавський, Кримський, Аравійський, Індостан, Сомалі, Лабрадор;

западини: Маріанська;

річок: Дніпро, Дунай, Янцзи, Ніл, Амазонка, Міссісіпі;

озер: Каспійське, Великі озера, Байкал, Вікторія;

пояснює причини і наслідки рухів води в Світовому океані, особливості живлення і режиму вод суходолу;

порівнює різні водні об’єкти;

оцінює роль води для життєдіяльності людини, вплив людини на різні частини гідросфери;

виявляє з членами родини способи очищення води в домашніх умовах і вплив її якості на здоров’я людини

Властивості  ґрунтів. Ґрунтовий покрив, карта ґрунтів.

Вплив господарської діяльності людини на ґрунтовий покрив, рослинність і тваринний світ суходолу та океану

називає  компоненти біосфери, суттєві ознаки понять «біосфера», «ґрунти», «ґрунтовий покрив»,  «рослинність», «тваринний світ», види рослин і тварин, які поширені у своїй місцевості;

порівнює види рослин і тварин, що поширені на різних широтах земної кулі;

пояснює особливості поширення ґрунтів і живих організмів на земній кулі за допомогою карт, вплив людини на компоненти біосфери;

оцінює значення ґрунтів, рослинності і тваринного світу для життєдіяльності людини;

виявляє разом із членами родини сфери використання ґрунтів, рослинності і тваринного світу у своїй місцевості

Природні зони Землі, їх особливості.

Практична робота

7. Складання опису одного з природних комплексів своєї місцевості (за типовим планом)

називає суттєві ознаки понять «природний комплекс», «географічна оболонка», «природна зона», компоненти природного комплексу;

наводить приклади природних комплексів та комплексів, змінених людиною у своїй місцевості;

порівнює особливості основних природних зон Землі;

пояснює на конкретних прикладах наслідки взаємодії літосфери, атмосфери, гідросфери, біосфери;

оцінює вплив людини на природні комплекси у своїй місцевості та  значення знань про природні комплекси для її життєдіяльності

5

РОЗДІЛ ІV. Планета людей

2

1

Кількість населення Землі. Розселення населення на Землі, його густота.  Найбільш заселені території земної кулі. Людські раси. Дослідження М. Миклухо-Маклая. Найчисельніші народи світу.

Тема 2. Держави світу.

Найбільші за площею та чисельністю населення держави світу та держави-сусіди України на політичній карті світу.

Тема 3. Вплив людини на природу.

Зміни складових географічної оболонки людством. Зміни природних комплексів Землі. Забруднення довкілля та його охорона.

Практична робота

8. Позначення на контурній карті кордонів найбільших держав у різних частин світу та їх столиць.

Дослідження

Розробка міні-проекту з утилізації побутових відходів

називає кількість населення на Землі та в Україні, людські раси;

аналізує карти густоти населення та людських рас;

розпізнає способи зображення держав і столиць на політичній карті світу;

визначає за картою найбільші за площею та кількістю населення держави світу і держави-сусіди України;

позначає на контурній карті кордони держав-сусідів України, підписує їх назви та назви їхніх столиць;

характеризує види господарської діяльності та її наслідки у своєму населеному пункті;

порівнює людські раси за зовнішніми ознаками, густоту населення в різних регіонах земної кулі;

оцінює вплив людини на природу, рівень забруднення навколишнього середовища в результаті різних видів господарської діяльності;

висловлює судження про  заходи щодо усунення негативних наслідків господарської діяльності у своєму населеному пункті;

розробляє за допомогою членів родини міні-проект з утилізації побутових відходів

6

РЕЗЕРВ ЧАСУ

2

ВСТУП

Співвідношення на Землі материків та океанів. Материки і частини світу.

Джерела географічної інформації про материки та океани.  Карти материків та океанів, їх класифікація за масштабом, просторовим охопленням, змістом і призначенням

називає площу Землі, об’єкти вивчення регіональної географії, материки, частини світу, океани, різні види карт;

наводить приклади різних джерел інформації про материки та океани,  ;

порівнює материки та океани за площею, карти за масштабом та просторовим охопленням;

розрізняє в атласах карти за  змістом;

показує на карті материки, частини світу, океани;

оцінює значення для людини географічних знань про материки та океани

9

РОЗДІЛ І. Закономірності формування природи материків та океанів

Куляста форма Землі та її географічні наслідки.

Рухи Землі, їх наслідки

називає форму  Землі – геоїд, дні рівнодення та сонцестояння;

наводить приклади добових і річних ритмів як наслідків осьового обертання та орбітального руху Землі;

показує на карті екватор, лінії тропіків і полярні кола;

характеризує осьове обертання та орбітальний рух Землі;

порівнює наслідки добового і річного рухів Землі;

пояснює вплив  форми Землі та її рухів на природу материків та океанів;

оцінює значення для людини знань про форму і рухи Землі

Походження материків та океанічних западин внаслідок руху літосферних плит.  Геологічні ери та епохи горотворення.

Тектонічні структури: платформи та області складчастості. Закономірності поширення основних форм рельєфу на материках і в океанах.

Кліматотвірні чинники. Розподіл сонячної енергії на Землі. Вплив підстильної поверхні на клімат. Закономірності зміни температури повітря і поверхневих вод океанів.

Повітряні маси, їх властивості та переміщення. Загальна циркуляція повітряних мас. Закономірності розподілу атмосферних опадів.

Водні маси, їх властивості, закономірності переміщення океанічних течій.

Кліматичні пояси і типи клімату Землі.

Природні комплекси материків та океанів. Широтна зональність і вертикальна поясність.

Практична робота

1. Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу.

Дослідження

Взаємодія Світового океану, атмосфери та суходолу, її наслідки

називає  геологічні ери: архейська, протерозойська, палеозойська, мезозойська, кайнозойська, наслідки переміщення літосферних плит, найбільші платформи та області складчастості, основні і перехідні кліматичні пояси;

наводить приклади форм рельєфу на материках і в океанах, платформ і областей складчастості, різних за властивостями повітряних і водних мас, типів клімату, теплих і холодних течій, природних зон на материках;

показує на карті найбільші літосферні плити, райони поширення пасатів, мусонів, західних вітрів помірних широт і східних полярних вітрів, кліматичні пояси, найбільші теплі та холодні поверхневі течії,  природні зони;

характеризує гіпотезу дрейфу материків, циркуляцію атмосфери в екваторіальних, тропічних, помірних та полярних широтах;

порівнює властивості водних і повітряних мас;

пояснює закономірності розміщення рівнин і гір на материках та в океанах, переміщення повітряних мас і поверхневих течій на різних широтах, розміщення природних комплексів на материках і в океанах,

взаємодію і взаємовплив океанів і материків;

визначає за тектонічними картами платформи та області складчастості, за кліматичними картами  ­– кліматичні пояси, за картами географічних поясів і природних зон  – природні зони на материках;

оцінює значення знань про географічні закономірності природи материків і океанів для людини

21

РОЗДІЛ ІІ. Материки тропічних широт

Географічне положення. Дослідження та освоєння материка.

Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини.

Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату.

Води суходолу. Використання водних ресурсів.

Природні зони, закономірності їх розміщення.

Стихійні явища природи. Екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової  природної спадщини  ЮНЕСКО.

Населення. Держави. Зв’язки України з державами Африканського континенту.

Практичні роботи

2. Визначення географічних координат крайніх точок та протяжності материка з півночі на південь та із заходу на схід.

3. Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Африки.

4. Визначення типів клімату Африки за кліматичними діаграмами

називає характерні риси географічного положення, дослідників материка  Д. Лівінгстона, Г. Стенлі, форми рельєфу, кліматичні пояси, води суходолу, природні зони, зональні типи ґрунтів, найвідоміші національні парки Африки – Серенгеті,  Нгоронгоро, Кіліманджаро;

позначає і показує на карті:

миси: Рас-Енгела, Агульяс, Альмаді, Рас-Гафун;

моря: Середземне, Червоне;

затоки:  Гвінейська, Аденська;

протоки: Мозамбіцька, Гібралтарська, Баб-ель-Мандебська;

острів Мадагаскар;

півострів Сомалі;

гори: Атлас, Драконові, Капські;

вулкан Кіліманджаро;

нагір’я Ефіопське;

плоскогір’я Східноафриканське;

річки: Ніл, Конго, Нігер, Замбезі, Оранжева;

озера: Вікторія, Танганьїка, Ньяса, Чад;

водоспад  Вікторія;

пустелі: Сахара, Наміб;

держави та їх столиці: Єгипет, Ефіопія, Нігерія, Південна Африка;

пояснює зв’язки між тектонічними структурами, рельєфом і корисними копалинами, розміщення кліматичних поясів, наслідки зміни природи материка;

порівнює клімат різних кліматичних поясів та природні зони;

характеризує розміщення корисних копалин, річок та озер на материку, основні екологічні проблеми Африки;

визначає географічні координати, типи клімату за кліматичною картою та кліматичними діаграмами;

оцінює наслідки екологічних проблем

Географічне положення. Дослідження та освоєння материка. Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини.

Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату.

Води суходолу.

Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною.

Сучасні екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти Південної Америки, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО.

Населення. Держави. Зв’язки України з державами

Південної Америки.

Практичні роботи

5. Позначення на контурній карті назв географічних об`єктів  материка.

6. Визначення типів клімату Південної Америки за кліматичними діаграмами.

Дослідження

Природні унікуми Південної Америки

називає характерні риси географічного положення, дослідників – А. Веспуччі, А. Гумбольдта, найголовніші риси природи материка;

наводить приклади форм рельєфу, внутрішніх вод, ґрунтів, видів рослин і тварин, країн континенту;

позначає і показує на карті:

миси: Галлінас, Фроуерд, Кабу-Бранку, Паріньяс, Горн;

море Карибське;

затоку Ла-Плата;

протоки: Магелланова, Дрейка;

острови: Вогняна Земля, Фолклендські;

рівнини: Амазонська, Орінокська, Ла-Платська низовини, Бразильське, Гвіанське плоскогір’я;

гори Анди (г. Аконкагуа);

вулкани: Льюльяйльяко, Котопахі;

річки: Амазонка, Парана, Оріноко;

водоспади: Анхель, Ігуасу;

озера: Маракайбо, Тітікака;

пустелю Атакама;

держави та їх столиці: Бразилія, Аргентина, Чилі;

характеризує особливості географічного положення, типи клімату, найбільші річкові системи, природні зони, населення та його господарську діяльність в різних країнах материка;

порівнює особливості природних умов Південної Америки та Африки;

пояснює закономірності поширення основних форм рельєфу, особливості розподілу температури та опадів на материку, прояв широтної зональності на рівнинах та вертикальної поясності в Андах;

визначає за фізичною картою географічні координати крайніх точок материка, форми рельєфу, за кліматичними картами і кліматичними діаграмами – типи клімату;

оцінює наслідки втручання людини в природні комплекси материка

Географічне положення. Дослідження та освоєння материка. Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини.

Клімат. Води суходолу.

Унікальність рослинності і тваринного світу. Природні зони. Зміна природи материка людиною. Найвідоміші об’єкти Австралії, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Населення, його склад та розміщення. Австралія – країна-материк. Україна й Австралія.

Практична робота

7. Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Австралії

називає характерні риси географічного положення, дослідників А. Тасмана, Дж. Кука, М. Фліндерса, унікальні риси рослинності і тваринного світу материка;

наводить приклади форм рельєфу, типів клімату, внутрішніх вод, представників рослинності і тваринного світу Австралії;

позначає і показує на карті:

миси: Йорк, Південно-Східний, Стіп-Пойнт, Байрон;

моря: Коралове, Тасманове;

затоки: Карпентарія, Велика Австралійська;

острови: Тасманія, Великий Бар’єрний риф;

півострів Кейп-Йорк;

плоскогір’я Західно-Австралійське;

низовину Центральну;

гори: Великий Вододільний хребет (г. Косцюшко);

річки: Муррей, Дарлінг;

озеро Ейр;

пустелі: Велика Піщана, Велика пустеля Вікторія;

державу Австралійський Союз та її столицю;

характеризує особливості географічного положення, головні риси населення та його господарської діяльності;

порівнює географічне положення Австралії і Африки;

пояснює вплив рельєфу і клімату на формування вод суходолу, унікальність органічного світу, особливості заселення Австралії;

визначає географічні координати і протяжність материка, форми рельєфу  за фізичною картою, кліматичні показники за тематичними картами;

оцінює наслідки впливу людини на унікальну природу материка

Географічне положення. Антарктида й Антарктика. Дослідження материка. Українська дослідна станція «Академік Вернадський». Міжнародний статус материка

називає характерні риси географічного положення Антарктиди та Антарктики, першовідкривачів материка Ф. Беллінсгаузена, М. Лазарєва, Р. Амундсена, Р. Скотта, країни, що беруть участь у сучасних дослідженнях;

наводить приклади міжнародного співробітництва у вивченні Антарктиди;

позначає і показує на карті Антарктичний півострів, моря Уедделла, Росса;

характеризує особливості географічного положення, міжнародну співпрацю в Антарктиді;

пояснює відмінності  між Антарктикою й Арктикою, міжнародний статус материка;

оцінює роль України в дослідженні Антарктиди

Тектонічна будова, рельєф, клімат, рослинність і тваринний світ Антарктиди. Природні багатства, їх використання. Екологічні проблеми материка.

Практична робота

8. Позначення на контурній карті назв географічних об`єктів Антарктиди

називає характерні риси природи Антарктиди, Антарктики;

наводить приклади рослин і тварин Антарктики;

позначає і показує на карті Трансантарктичні гори, вулкан Еребус;

характеризує особливості клімату, органічного світу;

пояснює причини утворення суцільного покривного зледеніння, його вплив на природу материка;

оцінює сучасний стан природи та природних багатств;

висловлює судження про вплив Антарктиди на природні особливості планети

Географічне положення. Історія відкриття та освоєння. Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини.

Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату. Води суходолу.

Природні зони. Вертикальна поясність в горах. Зміни природи материка людиною. Сучасні екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної  спадщини  ЮНЕСКО.

Населення. Держави.  Україна і держави  Північної Америки.

Практична робота

9. Позначення на контурній карті назв географічних об’єктів Північної Америки.

Дослідження

Розробка та обґрунтування маршруту, що проходить через об’єкти Північної Америки, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО

1.

називає характерні риси географічного положення та природи,  дослідників материка;

наводить приклади форм рельєфу, внутрішніх вод, типів ґрунтів, рослин і тварин, впливу господарської діяльності людей на природу материка;

позначає і показує на карті:

миси:  Мерчісон, Мар’ято, Принца Уельського, Сент-Чарльз;

затоки: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска;

острови: Гренландія, Ньюфаундленд, Великі Антильські (Куба, Гаїті, Ямайка), Малі Антильські, Канадський Арктичний архіпелаг;

півострови: Лабрадор, Флорида, Каліфорнія, Аляска, Юкатан;

рівнини: Центральні, Великі, Лаврентійська височина, Примексиканська низовина;

гори: Кордильєри (г. Мак-Кінлі), Скелясті, Аппалачі;

річки: Міссісіпі, Маккензі, Юкон, Колорадо;

водоспад Ніагарський;

озера: Великі (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо), Велике Солоне;

держави та їх столиці: США, Канада, Мексика;

характеризує особливості географічного положення, основні риси рельєфу, типи клімату, найбільші річкові системи та озера, природні зони, населення країн материка  та його господарську діяльність;

порівнює рельєф і клімат Північної і Південної Америки;

пояснює вплив географічного положення материка на його природу,  особливості освоєння людиною;

оцінює вплив господарської діяльності людини на природні комплекси материка

Географічне положення. Поділ Євразії на дві частини світу. Дослідження та освоєння материка.

Тектонічна будова. Рельєф, роль внутрішніх і зовнішніх  сил у його формуванні. Корисні копалини.

Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату.

Води суходолу.

Природні зони. Вертикальна поясність. Зміни природи материка людиною. Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної  спадщини  ЮНЕСКО.

Населення. Найбільші держави Європи та  Азії. Зв’язки України з країнами Європи та Азії.

Практичні роботи

10. Позначення на контурній карті назв географічних об’єктів Євразії.

11. Визначення типів клімату в межах помірного кліматичного поясу Євразії за допомогою кліматичних діаграм.

Дослідження

2.       Здійснення уявної подорожі уздовж 50-ї паралелі: складання карти маршруту з позначенням країн, природних об’єктів та природних комплексів

називає особливості географічного положення, дослідження і подорожі  землепрохідців, П. Тянь-Шанського, М. Пржевальського, характерні риси природи і населення Євразії;

наводить приклади форм рельєфу, річок та озер, типів ґрунтів, типових рослин і тварин, країн материка;

позначає і показує на карті:

миси: Рока, Дежньова, Челюскін, Піай;

моря: Північне, Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське, Баренцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Берингове, Південнокитайське, Аравійське;

затоки: Біскайська, Бенгальська, Перська;

протоки: Дарданелли, Босфор, Ла-Манш, Гібралтарська, Берингова;

острови: Великобританія, Ірландія, Шпіцберген, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Філіппінські;

півострови: Балканський, Апеннінський,  Піренейський, Скандинавський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський;

рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська, Прикаспійська, Індо-Гангська, Месопотамська низовини, плоскогір’я Декан, Середньосибірське;

гори: Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (г. Джомолунгма);

нагір’я: Тибет, Іранське;

вулкани: Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма;

пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі;

річки: Рейн, Дунай, Дніпро, Волга, Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Ганг, Інд, Євфрат, Тигр;

озера: Каспійське, Женевське,  Ладозьке, Байкал, Мертве море;

держави та їх столиці: Україна, Росія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Китай, Індія, Японія;

характеризує особливості географічного положення, основні риси рельєфу та закономірності розміщення корисних копалин, кліматичні пояси і типи клімату, найбільші річкові системи та озера, закономірності розміщення природних зон, населення;

порівнює типи клімату в межах помірного поясу Євразії, вертикальні пояси в різних гірських системах;

пояснює причини різноманітності природи Євразії;

визначає протяжність материка з півночі на південь та із заходу на схід, за тематичними картами – характерні риси клімату, рослинності і тваринного світу;

оцінює наслідки сучасного впливу господарської діяльності людини на природу материка

5

РОЗДІЛ V. Океани

Географічне положення. Острови в Тихому океані, їх походження і природні особливості. Рельєф дна. Клімат і води. Органічний світ і природні ресурси. Охорона природи океану.

Вплив океану на життєдіяльність людей прилеглих материків.

Практична робота

12. Позначення географічних об’єктів та течій океанів на контурній карті (виконується поетапно під час вивчення кожного океану)

називає характерні риси географічного положення Тихого океану, великі  водні об’єкти – моря, затоки, протоки, різні за походженням острови, природні багатства;

наводить приклади форм рельєфу, течій, видів рослин і тварин, островів;

позначає і показує на карті:

форми рельєфу: Східнотихоокеанське підняття, Північно-Західна, Північно-Східна улоговини;

течії: Північна та Південна Пасатна, Куросіо, Західних Вітрів, Каліфорнійська, Перуанська, Північнотихоокеанська,  Східноавстралійська;

острови: Нова Зеландія, Нова Гвінея, Гавайські, Соломонові, Тонга;

пояснює зв’язок клімату океану з атмосферною циркуляцією та переміщенням течій, своєрідність органічного світу;

порівнює властивості водних мас різних частин Тихого океану;

оцінює вплив океану на життя і діяльність людей на прибережних територіях

Географічне положення. Рельєф дна. Клімат і води.  Органічний світ і природні ресурси, їх використання. Охорона природи океану. Вплив океану на життєдіяльність людей прилеглих материків

називає характерні риси географічного положення Атлантичного океану, відомі географічні об’єкти;

наводить приклади форм рельєфу дна, течій, представників органічного світу;

позначає і показує на карті:

форми рельєфу: Північноатлантичний і Південноатлантичний хребти;

течії: Гольфстрім, Північноатлантична, Канарська, Лабрадорська, Бразильська, Бенгельська;

характеризує особливості клімату і поширення органічного світу, проблеми забруднення океану;

порівнює переміщення океанічних течій у північній і південній частинах океану;

пояснює особливості формування серединно-океанічних хребтів,  властивості водних мас;

оцінює вплив Атлантичного океану на природу материків і життєдіяльність людей

Географічне положення. Рельєф дна. Клімат і води.  Органічний світ і природні ресурси. Види господарської діяльності в океані. Охорона природи океану. Вплив океану на життєдіяльність людей на прилеглих материках

називає характерні риси географічного положення океану, його природні ресурси;

наводить приклади форм рельєфу дна океану, течій, представників органічного світу;

позначає і показує на карті вже відомі географічні об’єкти, а також:  підводні хребти: Західноіндійський, Аравійсько-Індійський, Австрало-Антарктичний; Зондський глибоководний жолоб;

течії: Сомалійська, Мадагаскарська, Мусонна, Західноавстралійська;

характеризує особливості рельєфу дна, клімату, водних мас, руху океанічних течій океану;

порівнює особливості географічного положення Індійського океану з Тихим та Атлантичним океанами;

пояснює вплив океану на прилеглі материки, своєрідність органічного світу;

оцінює вплив людської діяльності на природу океану

Географічне положення Північного Льодовитого  океану у високих широтах. Історія географічних досліджень океану. Рельєф дна. Клімат і води. Льодовий режим океану.  Органічний світ і природні ресурси. Вплив океану на життєдіяльність людей прилеглих материків

 називає особливості географічного положення океану, природні багатства;

наводить приклади форм рельєфу дна, представників органічного світу;

позначає і показує на карті: вже відомі географічні об`єкти, а також підводні хребти Ломоносова, Менделєєва, Трансарктичну течію;

характеризує своєрідність географічного положення, особливості природи та освоєння океану;

порівнює природні умови в центральній, євразійській та північноамериканській частинах океану;

пояснює вплив географічного положення океану на клімат, властивості водних мас та їх переміщення; поширення органічного світу;

оцінює можливості використання природних ресурсів океану та наявні екологічні проблеми

2

РОЗДІЛ VI. Вплив людини на природу материків та океанів

Природні багатства материків та океанів, їх основні види. Наслідки використання ресурсів людиною.

Порушення природної рівноваги. Антропогенні  ландшафти

називає основні природні багатства материків та океанів;

наводить приклади раціонального і нераціонального природокористування, змін природних комплексів під впливом людини, антропогенних ландшафтів;

показує на карті найбільш багаті природними багатствами частини материків та океанів;

характеризує зміни природи внаслідок інтенсивного природокористування;

пояснює причини порушення природної рівноваги;

оцінює наслідки використання людиною природних багатств материків і океанів

Забруднення навколишнього середовища. Види забруднення, основні джерела їх надходження. Міжнародне співробітництво у розв’язуванні екологічних проблем. Міжнародні організації з охорони природи.

Дослідження

Шляхи розв’язування екологічних проблем

називає джерела забруднення навколишнього середовища, міжнародні організації з охорони природи;

наводить приклади основних видів забруднення довкілля: хімічне, радіаційне, біологічне, теплове, звукове;

показує на карті вже відомі природоохоронні території, райони екологічного лиха;

характеризує різні види забруднення природи, екологічні проблеми материків та океанів і можливі шляхи їх розв’язування;

порівнює рівень забруднення навколишнього середовища на материках та в океанах;

оцінює роль міжнародного співробітництва у розв’язуванні проблем взаємодії природи і суспільства

6

РЕЗЕРВ ЧАСУ 

2

ВСТУП

Географічні відомості про територію України в минулому.  Дослідження  Геродота, Г. Боплана,  С. Рудницького. Сучасні географічні дослідження

називає об’єкти вивчення курсу;

наводить приклади географічних досліджень території України у минулому і тепер;

характеризує методи досліджень  фізичної та суспільної географії;

розрізняє істотні ознаки понять «фізична географія» та «суспільна географія»;

вміє користуватися джерелами географічної інформації;

пояснює особливості сучасних географічних досліджень;

оцінює значення знань з фізичної та суспільної географії для себе і суспільства

6

Розділ І. Географічна карта та робота з нею

Зображення України в  картографічних творах. Елементи карти, картографічні проекції та види спотворень на географічних картах. Способи зображення географічних об`єктів та явищ на картах. Класифікація карт. Навчальні карти й атласи. Національний атлас України, електронні карти. Картографічні  інтернет-джерела. Геоінформаційні та  сучасні навігаційні системи

називає джерела географічної  інформації,  елементи карти;

розпізнає види карт за просторовим охопленням, масштабом, змістом і призначення;

характеризує методи і засоби отримання географічної інформації з загальногеографічних і тематичних карт;

пояснює відмінності між різними видами карт, картографічними  проекціями;

визначає об’єкти, напрямки, відстані, географічні координати за навчальними картами;

вміє  користуватися навчальними картами й атласами, картографічними інтернет-джерелами;

оцінює значення джерел географічної інформації для життєдіяльності людини

Читання та практичне використання топографічних карт. Плани міст, схеми руху транспорту.

Практична робота

1. Визначення напрямків, відстаней, площ, географічних і  прямокутних координат, висот точок за топографічною картою.

Дослідження

Прокладання маршрутів за топографічною картою та їх  обґрунтування

називає елементи топографічної карти;

читає топографічні карти, плани міст, схеми руху транспорту;

характеризує методи і засоби отримання інформації з топографічних карт;

пояснює особливості читання топографічної карти;

визначає об’єкти, напрямки, відстані, географічні, прямокутні координати, висоту точок за топографічною картою;

вміє  орієнтуватися  на місцевості  за допомогою  топографічної карти, плану, схеми;

оцінює значення топографічних карт для життєдіяльності людини

5

Розділ ІІ. Географічний простір України

Політична карта світу, її елементи та процес формування.   Державний лад: форми правління та адміністративно-територіальний устрій країн. Державний лад в Україні.

Географічне положення (фізико-географічне, економіко-географічне, політико-географічне). Геополітика. Державна територія України. Державні кордони, розміри території, крайні точки, географічні центри України та Європи.

Практична робота

2. Позначення на контурній карті кордонів сусідніх держав, крайніх точок, географічних центрів України та Європи і зазначення їхніх назв; визначення координат точок, протяжності  території України в градусах і кілометрах.

Дослідження

Порівняльна оцінка географічного положення України з країнами світу (2 – 3 на вибір)

називає істотні ознаки політичної карти, складники державної території;

розрізняє фізико-, економіко-, політико-географічне положення держави;

наводить приклади країн-сусідів України;

пояснює відмінність між поняттями «країна», «держава», «залежна територія», «невизнані держави»;

характеризує географічне положення України;

показує на карті суходільні і морські кордони: суходіл і територіальні води, крайні точки України, острови Зміїний, Джарилгач, півострови Кримський, Керченський, косу Арабатська Стрілка, Каркінітську затоку, Керченську протоку, країни-сусіди України;

визначає за допомогою карти протяжність території України в градусах і кілометрах;

оцінює політико-географічне положення держав та геополітичні події,  географічне  положення України

Територіальні зміни меж України з ХХ ст. Особливості сучасного адміністративно-територіального устрою, його   проблеми та шляхи вдосконалення на різних територіальних рівнях

називає адміністративно-територіальні одиниці України;

пояснює особливості сучасного адміністративно-територіального устрою України;

аналізує особливості змін на політичній карті світу, зміни  територіальних меж України з ХХ ст.;

характеризує проблеми і шляхи вдосконалення адміністративно-територіального устрою;

показує на карті одиниці адміністративно-територіального устрою України;

визначає за допомогою карти розташування адміністративно-територіальних одиниць України;

оцінює значення знань про адміністративно-територіальний устрій держави

Міжнародна система відліку  часу. Годинні пояси.  Місцевий час. Поясний час. Літній час. Особливості регулювання системи відліку часу в країнах  світу. Час в Україні.

Практична робота

3. Аналіз карти годинних поясів світу. Розв’язування задач на визначення часу.

Дослідження

Планування маршруту мандрівки країнами світу з визначенням різниці в часі в них  порівняно  з київським

називає різні види часу, що існують в міжнародній системі його відліку;

наводить приклади регулювання часу в країнах світу;

пояснює відмінність між поняттями «місцевий час»,  «поясний час»;

характеризує особливості регулювання системи відліку часу в країнах світу;

аналізує карту годинних поясів світу;

показує  на карті лінію зміни дат;

визначає місцевий і поясний час, час у країнах світу та в Україні;

оцінює значення знань про систему відліку часу

34

Розділ ІІІ. Природні умови і ресурси України

 Форми земної поверхні. Простягання низовин, височин, гір, річкових долин. Карта «Фізична поверхня». Геологічна історія Землі. Геологічне літочислення. Геологічні ери. Карта «Тектонічна будова». Основні тектонічні структури. Зв`язок рельєфу з тектонічними структурами. Геологічна будова.  Дослідження П. Тутковського. Неотектонічні рухи. Вплив геологічної будови та тектоніки на діяльність людини.

Формування рельєфу. Внутрішні та зовнішні  рельєфотвірні чинники і процеси. Типи рельєфу за походженням. Рельєф і діяльність людини.

Корисні копалини України, їх класифікація за використанням,  географія, закономірності поширення. Паливні корисні копалини. Діючі та перспективні басейни й райони видобутку вугілля, нафти, природного газу, «сланцевого газу», торфу, горючих сланців.  Рудні та нерудні корисні копалини: басейни, райони залягання та видобутку. Мінеральні води та грязі.

Проблеми раціонального використання мінеральних ресурсів. Особливості геологічної будови, рельєфу та мінеральних ресурсів своєї  місцевості.

Практична робота

4. Встановлення за картами (тектонічною, геологічною, фізичною) зв’язків між тектонічними структурами, рельєфом, геологічною будовою та корисними копалинами у межах України.

Дослідження

Використання продуктів переробки корисних копалин у побуті.

Історія геологічних досліджень території України Г. Капустіним, В. Зуєвим, В. Вернадським, В. Бондарчуком (на вибір)

називає форми земної поверхні;

показує на карті:  

низовини: Придніпровська, Причорноморські, Закарпатська, Поліська;

височини: Придніпровська, Подільська, Донецька, Приазовська, Хотинська (г. Берда);

гори: Українські Карпати (г. Говерла), Кримські (г. Роман-Кош);

тектонічні структури: Східноєвропейська платформа, Український щит, Волино-Подільська плита, Дніпровсько-Донецька западина, Причорноморська западина, Скіфська платформа, Донецька складчаста область, Карпатська і Кримська складчасті системи;

басейни і родовища корисних копалин: Донецький та Львівсько-Волинський кам’яновугільні басейни, Дніпровський буровугільний басейн, Західний, Східний, Південний нафтогазоносні райони, Криворізький залізорудний басейн, Кременчуцьке родовище залізних руд, Придніпровський марганцеворудний басейн, Іршанське родовище титанових руд, Побузький хромітово-нікелеворудний район, Артемівське, Слов’янське, Солотвинське родовища кам’яної солі, Калуське родовище калійної солі, Яворівське родовище сірки, Заваллівське родовище графіту.

наводить приклади корисних копалин щодо їх використання;

формулює визначення понять «платформа», «щит», «плита», «область складчастості»;

визначає вік гірських порід за геологічною картою;

порівнює особливості природних умов території у різні геологічні ери;

пояснює вплив дніпровського зледеніння, накопичення лесу, неотектонічних рухів на формування рельєфу;

встановлює зв`язки рельєфу з тектонічними структурами, корисними копалинами,  геологічною будовою території;

оцінює вплив людини на рельєф, наслідки видобування корисних копалин та необхідність охорони надр

Кліматотвірні чинники: сонячна енергія, циркуляція атмосфери, підстильна поверхня, їх взаємодія. Розподіл сонячної енергії в атмосфері і на земній поверхні.   Властивості повітряних мас, що впливають на територію України. Атмосферні фронти, циклони та антициклони. Кліматичні показники: температура,  вологість повітря,  опади,  коефіцієнт зволоження та їх розподіл в Україні.  Річний та сезонний хід кліматичних показників. Кліматична карта. Регіональні відмінності клімату. Кліматичні ресурси.

Сезонні погодні умови та явища. Несприятливі погодно-кліматичні явища. Метеорологічна служба. Б. Срезневський  – організатор метеослужби в Україні. Прогноз погоди за даними  синоптичної карти, народними прикметами.

Вплив погодно-кліматичних умов на здоров’я і господарську діяльність людини. Охорона атмосферного повітря. Кліматичні особливості своєї місцевості.

Практичні роботи

5. Визначення вологості повітря за заданими показниками.

6. Встановлення особливостей клімату різних регіонів України за аналізом карт та кліматичних діаграм.

Дослідження

Прогнозування погоди за народними прикметами та порівняння з прогнозом в  інтернет-джерелах, ЗМІ

називає основні кліматотвірні чинники, кліматичні показники, типи клімату;

наводить приклади небезпечних погодних  явищ та їх наслідків;

формулює поняття «атмосферний фронт», «циклон», «антициклон»;

характеризує особливості розподілу сонячної енергії, напрямки руху атмосферних фронтів, циклонів та антициклонів, річний розподіл кліматичних показників у межах України;

визначає за кліматичною картою особливості розподілу температури повітря та опадів;

порівнює особливості зволоження в різних частинах України, кліматичні умови своєї місцевості з іншими регіонами;

пояснює дію кліматотвірних чинників;

складає прогноз погоди за синоптичними картами, народними прикметами;

оцінює кліматичні ресурси та сфери їх використання в Україні

Склад вод суходолу. Поверхневі води. Річки. Будова річкової долини: річище, заплава, тераси, меандри, твердий стік. Основні річкові басейни та системи. Вплив рельєфу на річки. Характер течії. Падіння, похил річки. Вплив клімату на формування річкової системи. Живлення і режим річок, густота річкової мережі. Річковий стік, витрати води.

Озера, їх типи, особливості водного режиму. Болота, їх типи і поширення, причини заболочення. Водосховища та канали.

Підземні води. Основні артезіанські басейни. Водні ресурси України, шляхи їх раціонального використання та охорони. Води суходолу своєї місцевості. 

Практична робота

7. Позначення на контурній карті назв найбільших річок,  озер, водосховищ, каналів, позначення боліт України.

Дослідження

Аналіз забезпеченості водними ресурсами різних територій  України

називає складники вод суходолу в межах України;

показує на карті:

річкові системи: Дніпра, Сіверського Донця, Південного Бугу, Дністра, Дунаю;

озера: Ялпуг, Сасик, Шацькі, Синевир;

лимани: Дніпровсько-Бузький, Молочний,  Дністровський;

водосховища: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Каховське, Дніпровське, Дніпродзержинське;

канали: Північнокримський, Дніпро – Донбас, Каховський;

артезіанські басейни: Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський, Причорноморський;

формулює визначення понять «меандри», «тераси», «водний режим», «річковий стік», «витрата води», «водні ресурси»;

характеризує водні об’єкти України, шляхи раціонального використання водних ресурсів;

пояснює особливості живлення та водного режиму річок, озер;

порівнює гідрографічні особливості водних об’єктів;

визначає падіння та похил річки;

оцінює наявні водні ресурси своєї місцевості, наслідки їх використання

Умови ґрунтоутворення, структура ґрунту, ґрунтові горизонти, родючість. Основні типи ґрунтів, закономірності їх поширення. Дослідження В. Докучаєва. Карта ґрунтів. Ґрунтові  ресурси України. Ґрунти своєї місцевості. Зміни ґрунтів у результаті господарської діяльності людини. Заходи з раціонального використання й охорони ґрунтових  ресурсів.

Практична робота

8. Порівняльний аналіз різних типів ґрунтів України.

Дослідження

Вплив людини на родючість ґрунтів

називає основні чинники ґрунтоутворення;

наводить приклади ґрунтів різних типів;

характеризує ґрунтові  ресурси України;

пояснює умови ґрунтоутворення, особливості поширення ґрунтів;

аналізує карту ґрунтів України;

робить висновки щодо закономірностей поширення ґрунтів на рівнинній частині України та в горах;

оцінює заходи з раціонального використання й охорони ґрунтів

Різноманітність рослинності. Закономірності поширення рослинного покриву в Україні. Рослинні угруповання.  Червона та Зелена книги України. Рослинні ресурси, їх охорона і відтворення. Рослинність своєї місцевості

називає видовий склад рослинності;

характеризує основні типи рослинного покриву України;

розпізнає види рослин, що занесені до Червоної книги України;

наводить приклади рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, ендемічних і зникаючих видів рослин;

аналізує карту рослинності України, вплив господарської діяльності людини на рослинний покрив;

робить висновки щодо закономірностей поширення основних типів рослинності  в Україні;

оцінює стан рослинних ресурсів,  їх роль у господарській діяльності,  наслідки використання в різних регіонах України

Різноманітність тваринного світу.   Закономірності поширення тваринного світу в Україні. Тварини, занесені до Червоної книги України. Вплив людини на тваринний світ. Тваринні ресурси України, заходи з  їх відтворення й охорони. Тваринний світ своєї місцевості.

Дослідження  

Рослини і тварини України, які походять з інших материків і частин Євразії

називає видовий склад тваринного світу;

характеризує фауністичний склад лісів, луків, степів, боліт, водойм;

розпізнає види  тварин, які занесені до Червоної книги України;

наводить приклади акліматизації та реакліматизації тварин;

аналізує карту тваринного світу України;

робить висновки щодо закономірностей поширення основних типів тваринного світу в Україні;

оцінює стан тваринних ресурсів, їх роль у господарській діяльності людини,  наслідки використання  в різних регіонах України

Ландшафт як просторово-цілісна система. Карта «Ландшафти». Дослідження К. Геренчука. Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Антропогенні ландшафти.

Рівнинні ландшафти, їх різноманітність. Природні зони України: мішаних лісів, широколистих лісів, лісостепова, степова. Використання та охорона рівнинних ландшафтів.

Гірські ландшафти Українських Карпат і Кримських гір,  особливості їх зміни з висотою, використання та охорона.

Природні умови і ресурси Чорного та Азовського морів, проблеми їх раціонального використання.

Практична робота

9. Складання порівняльної характеристики природних зон  України (за вибором).

Дослідження

Ландшафти своєї місцевості, їх освоєння і використання.

Виявлення ландшафтів у світі, що мають схожість з ландшафтами України

називає чинники формування природних ландшафтів, природні країни, природні зони;

показує на карті природні зони, гірські країни;

характеризує рівнинні лісові, лісостепові, степові та гірські ландшафти, природні комплекси морів;

пояснює на конкретних прикладах особливості взаємодії компонентів природи у ландшафті;

аналізує карту ландшафтів, співвідношення природних та антропогенних ландшафтів у своїй місцевості, ландшафтні профілі;

оцінює природні ресурси зон, гірських областей, морів, наслідки  впливу господарської діяльності людини на природні особливості ландшафтів

Використання природно-ресурсного потенціалу України.  Основні види забруднень довкілля в Україні. Вплив екологічної ситуації на життєдіяльність населення.

Природно-заповідний фонд України. Національна екологічна мережа.

Моніторинг навколишнього середовища.

Основні заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля. Природно-заповідні об’єкти своєї місцевості.

Природокористування в умовах сталого розвитку.

Практична робота

10. Позначення на контурній карті об’єктів природно-заповідного фонду України.

Дослідження

Зміни природи своєї місцевості під впливом діяльності людини

називає складники природно-ресурсного потенціалу України, види забруднень довкілля;

наводить приклади об’єктів природно-заповідного фонду України і показує їх на карті:

біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський, Чорноморський;

природні заповідники: Карадазький, Український степовий, Медобори, Канівський, Поліський;

національні природні парки: Карпатський, Шацький, Синевір, Подільські Товтри;

регіональний ландшафтний парк «Меотида»;

характеризує сучасну екологічну ситуацію в Україні;

пояснює сутність понять «екологічна ситуація», «моніторинг навколишнього середовища»;

аналізує природно-ресурсний потенціал у різних регіонах України, аспекти раціонального природокористування, вплив екологічної ситуації на здоров’я населення;

визначає об’єкти природно-заповідного фонду своєї місцевості;

оцінює переваги створення національної екологічної мережі, наслідки використання й охорони природних умов та природних ресурсів України

12

Розділ IV. Населення України та світу

Кількість населення в світі та Україні. Чинники, що впливають на кількість населення: природний рух, міграції. Міграційна політика держав.

Статево-віковий склад населення світу й України. Тривалість життя населення.

Зміна кількості населення в світі та Україні. Регіональні відмінності демографічних процесів. Дослідження П. Чубинського. Демографічна політика.

Механічний рух населення: причини і види міграцій, основні напрямки міграційних потоків у світі та Україні. Українська діаспора. Міграційна політика.

Практичні роботи

11. Обчислення показників природного та механічного руху населення в різних регіонах України.

12. Аналіз статево-вікових пірамід України та окремих країн світу

називає кількість населення світу, найбільших за його кількістю країн, України;

розуміє поняття «природний рух населення», «демографічний вибух», «демографічна криза», «демографічна політика», «еміграція», «імміграція»;

визначає показники  народжуваності, смертності, природного й механічного руху, частки жінок і чоловіків, окремих вікових груп у  структурі населення країни (регіону);

показує на карті і називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою кількістю населення, природним приростом, країни з найбільш численною українською діаспорою;

знаходить в різних джерелах інформацію, що характеризує населення світу й окремих країн, України та її областей;

пояснює демографічну ситуацію, що склалася в різних регіонах України;

аналізує статево-вікові піраміди України та країн світу (на вибір);

характеризує демографічні показники населення країни за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів, механічний рух населення в Україні;

оцінює важливість знань про демографічні процеси в Україні і країнах світу

Густота населення. Територіальні відмінності густоти населення в світі й Україні.

Міські і сільські населені пункти. Критерії їх розмежування в Україні та країнах світу. Класифікація міст за кількістю населення та функціями. Міське і сільське населення. Урбанізація, причини, що її зумовлюють. Міські агломерації. Мегаполіси. Світові міста. Відмінності в рівнях і темпах урбанізації в Україні і світі. Субурбанізація. Хибна урбанізація.

Дослідження

Визначення регіонів України з найбільшою і найменшою густотою населення

називає середній показник густоти населення в світі та Україні;

розуміє поняття «урбанізація», «субурбанізація», «агломерація», «мегалополіс»;

визначає показники урбанізованості території;

показує на карті і називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою густотою населення та  рівнем урбанізації,  найбільші агломерації, світові міста, найбільші міста в Україні;

знаходить в різних джерелах інформацію, що характеризує особливості розселення населення в світі й окремих країнах, Україні та окремих її областях;

розрізняє міські і сільські населені пункти, типи міст за людністю і функціями, місто, агломерацію й мегалополіс, темп і рівень урбанізації;

пояснює вплив природних та демографічних чинників на територіальні відмінності густоти населення;

порівнює рівень і темпи урбанізації в Україні і світі;

оцінює важливість знань про особливості розселення населення

Етноси. Найпоширеніші мовні сім’ї. Однонаціональні та багатонаціональні країни. Національний склад населення України: особливості та регіональні відмінності. Національні меншини та етнічні групи, основні райони їх розселення

називає найпоширеніші мовні сім’ї;

розуміє поняття  «раса», «нація», «мовна сім’я»;

показує на карті і називає однонаціональні й багатонаціональні країни,

райони розселення національних меншин в Україні;

знаходить в різних джерелах інформацію, що характеризує етнічний склад населення України й окремих країн;

характеризує національний склад населення України за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів;

порівнює етнічний склад населення регіонів України;

оцінює важливість толерантного ставлення до представників інших рас, національностей

Релігія як явище культури. Світові релігії. Регіональні відмінності релігійних вірувань в Україні

називає світові релігії;

розуміє поняття  «світова релігія»;

показує на карті і називає регіони домінування світових релігій;

знаходить в різних джерелах інформацію, що характеризує релігійний склад населення світу, окремих країн, України та її областей;

характеризує регіональні відмінності релігійних вірувань в Україні;

оцінює важливість толерантного ставлення до представників інших релігійних громад

Трудові ресурси. Кількість і якість трудових ресурсів. Економічно активне населення. Зайнятість населення. Проблеми зайнятості населення

називає кількість трудових ресурсів в Україні;

розуміє поняття «трудові ресурси», «економічно активне населення»;

визначає показники  безробіття;

показує на карті і називає області в Україні з найбільшою і найменшою кількістю трудових ресурсів;

знаходить в різних джерелах інформацію про проблеми зайнятості населення світу, окремих країн, України та її областей;

пояснює причини безробіття;

характеризує кількість і якість трудових ресурсів окремих країн та України;

порівнює зайнятість населення в окремих країнах і Україні;

оцінює важливість знань про трудові ресурси і зайнятість населення

2

2

Тема 2. Природа регіону.

Особливості природних умов і ресурсів. Природокористування. Об’єкти природно-заповідного фонду.

Тема 3. Населення регіону.

Кількість та структура населення. Етнічний склад. Особливості зайнятості населення.

Дослідження (екскурсія)

Ознайомлення з об’єктами природи своєї місцевості

характеризує рельєф і геологічну будову, клімат, поверхневі й підземні води, ґрунтово-рослинний покрив, тваринний світ, ландшафти, населення, адміністративної області своєї місцевості;

пояснює взаємозв’язки між природними компонентами, вплив природних умов і природних ресурсів на розселення населення в області і  своїй місцевості;

аналізує використання природних ресурсів, екологічні наслідки природокористування;

висловлює судження  щодо заходів з метою раціонального використання та охорони природних ресурсів і покращення умов життя населення

6

РЕЗЕРВ ЧАСУ

1

ВСТУП

Методи економіко-географічних досліджень.

Видатні вітчизняні та світові економіко-географи: Костянтин Воблий, Максим Паламарчук, Франсуа Перру, Пол Кругмен

називає об’єкти вивчення суспільної географії, вітчизняних та світових економіко-географів;

пояснює актуальність і необхідність вивчення суспільної географії;

аналізує методи економіко-географічних досліджень;

встановлює зв’язок суспільної географії з іншими науками;

оцінює значення для людства знань з суспільної географії

9

Розділ І. Національне та світове господарство

Національне господарство. Валовий внутрішній продукт (ВВП) та валовий національний продукт (ВНП), індекс людського розвитку (ІЛР). Секторальна модель економіки: первинний (видобуток сировини та одержання напівфабрикатів: сільське, лісове та рибне господарства, видобувна промисловість, мисливство), вторинний

(переробна промисловість та будівництво), третинний (послуги), четвертинний (наукові дослідження та розробки для виробництва) сектори.

Інституціональна структура національної економіки. Поняття «підприємство», «виробництво», «послуга». Сектори національної економіки України.

Форми просторової організації виробництва: концентрація, комбінування, спеціалізація, кооперування, агломерування. Чинники розміщення виробництва: сировинний, паливно-енергетичний, водний, транспортний, науково-технічного прогресу, трудових ресурсів, екологічний, чинник споживача, військово-стратегічний.

Поняття «економічний розвиток» та його складові. Оцінка рівня економічного розвитку  України.

Практична робота

1. Складання схеми структури національного господарства України

називає ознаки понять «національне господарство», «валовий внутрішній продукт», «валовий національний продукт», «індекс людського розвитку», «підприємство», «виробництво», «послуга»;

наводить приклади різних інституціональних типів, юридичних осіб;

характеризує особливості секторальної структури господарства, чинники розміщення виробництва і надання послуг;

порівнює форми організації виробництва;

пояснює зміни у комплексі національної економіки України;

аналізує сучасну секторальну структуру національного господарства України;

оцінює рівень економічного розвитку України

Поняття «спеціалізація міста (району, регіону, країни)», «міжнародний географічний поділ праці», «світове господарство», «світовий ринок». Етапи формування світового господарства. Типи та еволюція економічних систем.

Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку.  Місце України у світовому господарстві.

Сучасні тенденції розвитку світового господарства: інтернаціоналізація виробництва, міжнародна економічна інтеграція, інформатизація, глобалізація. Особливості розвитку сучасного світового господарства під впливом глобалізації.

Науково-технічний прогрес (НТП), його основні риси. Світове господарство у період НТП, його вплив на структуру та чинники розміщення виробництва.

Практична робота

2. Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» і деяких найменш розвинених країн з різних регіонів світу

називає ознаки понять «спеціалізація міста (району, регіону, країни)», «міжнародний географічний поділ праці», «світове господарство», «світовий ринок», «науково-технічний прогрес», «глобалізація»;

наводить приклади країн світу з різним рівнем економічного розвитку: високорозвинених та країн, що розвиваються;

показує на карті країни «Великої сімки» (G-7),  «Великої двадцятки» (G-20), нової індустріалізації (Республіка Корея, Сінгапур, Тайвань, Малайзія, Таїланд, Бразилія, Мексика, Аргентина), найменш розвинуті (Нігер, Ефіопія, Афганістан, Гаїті, Кірибаті);

аналізує різні типи економічних систем;

характеризує тенденції розвитку світового господарства в епоху НТП і глобалізації;

пояснює вплив НТП на структуру світового господарства та темпи його розвитку;

оцінює сучасні тенденції розвитку світового господарства

5

Розділ ІІ. Природні ресурси світу та України

Географічне (навколишнє) середовище як сфера взаємодії суспільства і природи. Природокористування та його види. Ресурсозабезпеченість. Природно-ресурсний потенціал. Сталий розвиток – стратегія людства на ХХІ ст.

називає ознаки понять «географічне середовище», «природокористування»; «природно-ресурсний потенціал», «сталий розвиток»;

характеризує основні положення концепції сталого розвитку;

аналізує наслідки взаємодії суспільства і природи;

оцінює ресурсозабезпеченість окремих регіонів і країн світу на основі аналізу статистичних даних

Поняття про природні умови і природні ресурси.  Вплив природних умов на особливості життєдіяльності та господарювання у різних країнах світу та регіонах України. Класифікація природних ресурсів за належністю до компонентів природи та характером їх відновлення.

Мінеральні ресурси. Паливно-енергетичні ресурси: найбільші в світі басейни й країни за видобутком нафти, природного газу, кам’яного вугілля та ін. Рудні ресурси: найбільші басейни й країни з видобутку залізних руд та руд кольорових, рідкоземельних і благородних металів. Нерудні ресурси: найбільші райони й країни з видобутку калійних солей, самородної сірки, алмазів. Оцінка мінерально-сировинної бази України.

Географія світових земельних, лісових, водних, рекреаційних ресурсів, ресурсів Світового океану. Оцінка забезпечення України земельними, лісовими, водними, рекреаційними ресурсами.
Практична робота

3. Позначення на контурній карті найбільших басейнів видобутку нафти, природного газу, кам’яного вугілля, залізної руди та руд кольорових металів світу

називає класифікацію природних ресурсів за характером їх відновлення, основні групи мінеральних ресурсів;

показує на карті:

найбільші басейни нафти і природного газу: Перська затока, Західносибірський та Волго-Уральський (Росія), Середньоазійський, Зондський, Сахарський, Гвінейської затоки, Центральноамериканський, Техаський, Мексиканської затоки, Каліфорнійський та Аляскинський (США), Західноканадський, Північноморський;

найбільші басейни та райони видобутку кам’яного вугілля: Рурський (Німеччина), Верхньосілезький (Польща), Донецький (Україна), Кузнецький (Росія), Карагандинський та Екібастузький (Казахстан), Північно-Східний (Китай), Східний (Індія), Аппалацький (США), Південно-Східний (Австралія);

країни, що мають найбільші поклади залізних руд: Бразилія, Австралія, Канада, Китай, Індія, Казахстан, Україна, Росія, Південна Африка, Швеція;

найбільші пояси залягання руд кольорових металів: Кордильєри-Анди, «вольфрам-олов’яний пояс» Азії, «мідний пояс» Африки;

наводить приклади природних ресурсів різних видів та впливу природних умов на особливості життєдіяльності та господарювання у різних країнах світу та регіонах України;

характеризує особливості розміщення природних ресурсів у світі;

аналізує карти світових природних ресурсів;

пояснює проблеми і перспективи використання природних ресурсів на сучасному етапі розвитку суспільства;

оцінює забезпечення України різними видами природних ресурсів

29

Розділ ІІІ. Структура світового господарства та її відображення в економіці України

називає склад паливно-енергетичної промисловості, типи електростанцій за джерелом енергетичних ресурсів, проблеми функціонування енергетичної галузі, шляхи енергозбереження;

наводить приклади найбільших країн-експортерів та імпортерів нафти, природного газу, кам’яного вугілля, найбільших країн-виробників та споживачів електроенергії в світі та Європі;

показує на карті:

ГЕС: Сань-Ся (Китай), Ітайпу (Бразилія – Парагвай), Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпрогес, Каховська, Дністровська (Україна);

ГАЕС: Київська, Дністровська, Ташлицька (Україна);

АЕС: Касівадзакі-Каріва (Японія), Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька (Україна);

ТЕС: Тайчжунська (Тайвань), Запорізька, Криворізька, Бурштинська, Зміївська,  Придніпровська, Ладижинська, Трипільська (Україна);

центри нафтопереробки: Кременчук, Лисичанськ, Дрогобич (Україна);

характеризує особливості розвитку і розміщення галузей паливної промисловості, перспективи застосування різних видів відновлюваних джерел енергії в світі та Україні;

порівнює особливості виробництва електроенергії та чинники  розміщення  генеруючих потужностей з промислового виробництва електроенергії і теплої води для водопостачання й обігріву в Україні та провідних державах світу;

аналізує шляхи надходження паливно-енергетичних ресурсів в Україну;

оцінює динаміку виробництва електроенергії електростанціями різних типів в Україні та країнах Європи

Структура та значення металургії у світовому господарстві. Чорна та кольорова металургія. Сировинна база та технологія виробництва чавуну і сталі. Комбінування у чорній металургії. Способи виплавки сталі. Чорна металургія України. Основні вітчизняні металургійні райони та центри. Місце України серед країн світу за виробництвом сталі.

Чорна металургія світу. Найбільші-країни виробники та споживачі чавуну і сталі в світі. Кольорова металургія України. Обмеженість сировинної бази. Технологія виробництва та принципи розміщення підприємств з виплавки різних кольорових металів. Основні центри виплавки кольорових металів в Україні.

Кольорова металургія світу. Найбільші країни-виробники та споживачі кольорових металів у світі. Особливості розміщення виробництва кольорових металів у сучасному світі. Екологічні проблеми чорної та кольорової металургії.

Практична робота

6. Нанесення на контурну карту сировинної бази, районів та основних центрів чорної металургії України

називає склад чорної і кольорової металургії, чинники розміщення галузей, проблеми і перспективи їх розвитку;

показує на карті:

райони та центри чорної металургії в Україні: Придніпровський (Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Новомосковськ, Нікополь), Донецький (Краматорськ, Алчевськ, Харцизьк), Приазовський (Маріуполь);

центри кольорової металургії в Україні: Запоріжжя, Побузьке, Миколаїв, Артемівськ, Костянтинівка, Микитівка;

наводить приклади найбільших країн-виробників чавуну і сталі, кольорових металів в світі та Європі;

характеризує негативні наслідки впливу металургійного виробництва на довкілля;

пояснює особливості розміщення підприємств чорної і кольорової металургії;

аналізує статистичні дані щодо обсягів виробництва металургійної продукції в Україні та світі;

оцінює значення металургії для розвитку господарства України та її роль у зовнішній торгівлі держави

Провідна роль машинобудування у сучасному світі. Структура та принципи розміщення підприємств загального, транспортного, точного машинобудування. Спеціалізація та кооперування. Міжгалузеві та внутрішньогалузеві зв’язки машинобудування.
Розміщення загального, транспортного та точного машинобудування в Україні. Найбільші центри та основні райони розвитку машинобудування: Харківський, Донецький, Придніпровський, Прикарпатський. Проблеми і перспективи розвитку та розміщення підприємств машинобудування.

Машинобудування світу. Найбільші країни-виробники автомобілів, морських суден, літаків, електроніки.

Практична робота

7. Позначення на контурній карті світу найбільших країн-виробників легкових автомобілів

називає структуру та чинники розміщення машинобудування, проблеми і перспективи його розвитку, найбільші машинобудівні регіони світу: Північна Америка (США, Канада), Країни ЄС, Східна та Південно-Східна Азія (Японія, Китай, нові індустріальні країни).

показує на карті: найбільші вузли багатопрофільного машинобудування в Україні: Харків, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ, Херсон, Львів, Кременчук, Миколаїв.

наводить приклади найбільших країн-виробників автомобілів, морських суден, літаків, електроніки в світі та Європі;

характеризує сучасні тенденції розвитку і розміщення машинобудування;

пояснює чинники, що впливають на розміщення машинобудування;

оцінює роль машинобудування у розвитку світового господарства та в Україні

Поняття про хімічну промисловість, її  склад: гірничо-хімічна промисловість, основна хімія, хімія органічного синтезу. Природно-сировинна база. Використання відходів. Принципи розміщення основних виробництв хімічної промисловості в Україні: соди, мінеральних добрив, полімерів. Основні райони розвитку хімічної промисловості в Україні: Донецький, Придніпровський, Прикарпатський.

Хімічна промисловість світу. Найбільші-країни виробники мінеральних добрив та полімерів. Проблеми розвитку і розміщення хімічної промисловості, її екологічні проблеми.

Лісове господарство та лісова промисловість. Структура та значення, особливості розміщення. Лісова промисловість України: лісопильне виробництво, деревообробна промисловість, целюлозно-паперове і лісохімічне виробництво. Основні райони розвитку лісової промисловості в Україні: Карпатський, Поліський. Проблеми й перспективи розвитку галузі в Україні. Нерівномірність поширення лісових ресурсів на планеті. Лісова промисловість світу. Найбільші в світі країни-виробники деревини та паперу. Екологічні проблеми лісової промисловості

називає склад хімічної та лісової промисловості, найбільші регіони розвитку хімічної промисловості світу: Європа, Північна Америка (США, Канада), Східна та Південно-Східна Азія (Японія, Китай, нові індустріальні країни);

показує на карті:

найбільші центри хімічної промисловості  в Україні: Слов’янськ, Лисичанськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Одеса, Вінниця, Біла Церква, Черкаси, Калуш, Стебник;

найбільші центри лісової промисловості в Україні: Малин, Коростень, Ковель,  Обухів, Рахів, Перечин;

наводить приклади найбільших в світі країн-виробників мінеральних добрив та полімерів, деревини та паперу;

характеризує сировинну базу хімічної та лісової промисловості;

пояснює чинники розміщення підприємств хімічної та лісової промисловості, особливості спеціалізації лісової промисловості в основних  лісових поясах світу: північному (ліси помірного поясу) та південному (вологі екваторіальні і тропічні ліси);

аналізує зв’язки хімічної промисловості з іншими видами виробництва;

визначає зв’язки між лісовою та хімічною промисловістю;

оцінює вплив хімічної та лісової промисловості на довкілля, наслідки використання лісових ресурсів у світі та в Україні

Структура виробництва побутових товарів. Чинники розміщення та склад легкої промисловості. Чинники розміщення провідних галузей текстильної промисловості в Україні: бавовняної, вовняної, лляної, шовкової, конопляно-джутової, трикотажної. Швейна та шкіряно-взуттєва промисловість України. Проблеми і перспективи розвитку легкої промисловості в Україні. Народні промисли: художня вишивка, декоративний розпис, килимарство, гончарство, різьблення по дереву, іконопис, писанкарство, ковальство, лозоплетіння.

Географія текстильної промисловості світу. Найбільші країни-виробники та експортери тканин, одягу та взуття на світовий ринок

називає складові виробництва побутових товарів, структуру легкої промисловості;

показує на карті найбільші центри легкої промисловості  в Україні:  Херсон, Чернігів, Луцьк, Черкаси, Житомир, Рівне, Київ, Одеса, Харків;

наводить приклади найбільших в світі та Європі країн-виробників та експортерів тканин, одягу і взуття на світовий ринок;

характеризує особливості виробництва продукції легкої промисловості;

пояснює чинники розміщення підприємств легкої промисловості;

оцінює роль легкої промисловості для задоволення життєвих потреб населення

Значення сільського господарства у сучасному світі, його структура за власністю і галузями виробництва. Виробничі зв’язки сільського господарства з промисловістю. Природні чинники розвитку сільського господарства. Структура сільськогосподарських угідь в Україні. Заходи меліорації та рекультивації земель.

Структура рослинництва: рільництво, садівництво та виноградарство. Розміщення в Україні зернового господарства, технічних культур, картоплярства, овочівництва, баштанництва, виноградарства.

Тваринництво, його структура та розміщення в Україні. Розвиток кормової бази тваринництва. Рибне господарство. Зональна спеціалізація сільського господарства України. Гірські та приміські сільськогосподарські райони.

Склад харчової промисловості України. Чинники та особливості розміщення бурякоцукрового, олійного, маслосироробного, плодоовочеконсервного, рибного, хлібопекарного, макаронного, борошномельного, круп’яного, кондитерського, пивоварного, виноробного виробництв, розливу мінеральних вод. Проблеми і перспективи розвитку харчової промисловості в Україні.

Рослинництво світу. Географія основних харчових і технічних культур. Найбільші країни-виробники та експортери сільськогосподарських культур.

Тваринництво світу, його розміщення. Найбільші сільськогосподарські райони світу. Екологічні проблеми сільського господарства. Традиційні галузі харчової промисловості окремих країн світу.

Практична робота

8. Аналіз зональної спеціалізації сільського господарства України

називає структурні елементи сільського господарства, види сільськогосподарських угідь, країни-лідери світу за виробництвом пшениці, рису, кукурудзи, бавовнику, льону-довгунця, соняшнику, сої, цукрової тростини, цукрових буряків, чаю, кави, какао, картоплі, країни-лідери за поголів’ям великої рогатої худоби, свиней, овець, свійських птахів;

наводить приклади центрів та найвідоміших підприємств кондитерської, буряко-цукрової, олійної, маслосироробної, плодоовочеконсервної, рибної, пивоварної, виноробної промисловості України, розливу мінеральних вод;

показує на карті райони вирощування сільськогосподарських культур та розвитку тваринництва в Україні, основні світові райони розвитку сільського господарства;

характеризує особливості розміщення рослинництва і тваринництва відповідно до кліматичних умов та ґрунтових ресурсів;

пояснює чинники розміщення різних галузей харчової промисловості;

визначає зональну спеціалізацію сільського господарства України та світу;

аналізує карти сільськогосподарських культур та тваринництва, тенденції і показники розвитку сільського господарства, склад харчової промисловості;

оцінює соціально-економічну роль сільського господарства у світі, проблеми і перспективи його розвитку на сучасному етапі, місце України в світі з виробництва сільськогосподарської продукції

Структура сфери послуг. Транспорт. Роль транспорту в сучасному світі. Види транспорту, їх головні техніко-економічні характеристики. Поняття «магістраль», «транспортний вузол».

Транспорт в Україні. Наземні види. Залізничний транспорт. Залізнична мережа України. Автомобільний транспорт. Найважливіші автомагістралі України. Водні види. Найбільші морські та річкові порти України. Повітряний транспорт. Трубопровідний транспорт. Транзитне значення нафто- та газотранспортної системи України. Проблеми і перспективи розвитку транспорту в Україні.

Транспорт світу. Країни, що вирізняються великою протяжністю і густотою залізниць та автомобільних доріг. Найбільші морські порти та судноплавні річки світу. Найбільші аеропорти світу. Найдовші нафто- і газопроводи світу. Міжнародні транспортні коридори.

Туризм. Найвідоміші спеціалізовані центри освіти і науки в світі. Технополіси. Міжнародний туризм, його види і географія. Найвідоміші об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в різних регіонах світу та Україні

називає складові сфери послуг, види транспорту і зв’язку, суттєві ознаки понять «транспортний вузол», «транспортна магістраль», види міжнародного туризму, види транспорту, що посідають перше місце за обсягом перевезень вантажів і пасажирів у світі та в Україні, основні шляхи переміщення вантажів і пасажирів у світі та в Україні, країни-лідери за протяжністю залізниць, автомагістралей, тоннажу морського флоту, найвідоміші спеціалізовані центри освіти і науки: Оксфорд, Кембридж (Велика Британія), Гейдельберг (Німеччина), Кембридж (штат Массачусетс, США), Прінстон (штат Нью-Джерсі, США), найвідоміші райони в світі та Україні культурно-пізнавального, рекреаційного, ділового туризму;

наводить приклади найбільших транспортних вузлів і магістралей в Україні, найвідоміших об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в різних частинах світу та Україні;

показує на карті:

найбільші за вантажообігом морські порти: Сінгапур, Шанхай, Роттердам, Гамбург, Лос-Анджелес, Нью-Йорк, Порт-Саїд, Дурбан, Мельбурн;

найбільші за пасажирообігом аеропорти: Атланта, О’Хара (Чикаго), Пекін-Столичний, Токіо, Хітроу (Лондон), Шарль-де-Голь (Париж);

найвідоміші морські судноплавні канали: Панамський, Суецький, Кільський;

характеризує особливості розміщення і розвитку різних видів транспорту і туризму;

порівнює види транспорту за обсягом перевезень вантажів і пасажирів;

визначає розвиток і значення різних видів транспорту в своїй області;

оцінює роль сфери послуг для задоволення потреб населення, значення української транспортної системи  у здійсненні міжнародних перевезень

Розвиток та розміщення господарства. Промисловість, її склад. Структура сільського господарства, його спеціалізація. Сфера послуг: транспорт, освіта, наука, культура, туризм, фізкультура і спорт, охорона здоров’я, банківська справа, житлово-комунальне господарство, органи державної влади та ін.

Дослідження

Складання туристичного маршруту для ознайомлення з цікавими об’єктами своєї місцевості

характеризує структуру промисловості та сільського господарства, види транспорту у своїй місцевості;

наводить приклади підприємств і закладів сфери послуг, що працюють у регіоні;

пояснює вплив  природних умов і ресурсів на розвиток місцевого господарства;

аналізує взаємозв’язки між складовими господарства на прикладі певної території;

визначає об’єкти своєї місцевості для ознайомлення туристів;

оцінює  рівень розвитку сфери послуг у регіоні

6

Розділ IV. Міжнародне співробітництво та глобальні виклики людства

називає основні форми міжнародних відносин між державами;

наводить приклади економічних, політичних, культурних зв’язків між країнами;

характеризує тенденції і структуру зовнішньоекономічних зв’язків України;

аналізує форми міжнародного співробітництва між країнами світу;

оцінює напрями співробітництва України з країнами світу та перспективи їх розвитку з урахуванням потреб національної економіки

Міжнародні організації – результат міжнародної економічної та політичної інтеграції. Історія створення сучасних міжнародних організацій та їх значення у світі. Класифікація міжнародних організацій. Інтеграція та співпраця України зі світовими організаціями.

Найвпливовіші міжнародні організації сьогодення: ООН, НАТО, Європейський Союз, Рада Європи, ОПЕК, ФАО, Євразійське економічне співтовариство

називає суттєві ознаки понять «міжнародна інтеграція», «міжнародні економічні організації»;

показує на карті: країни, що входять до галузевих і регіональних міжнародних економічних організацій;

характеризує функції та основні види діяльності найбільш впливових міжнародних галузевих і регіональних організацій;

порівнює  діяльність галузевих міжнародних організацій;

пояснює участь України в міжнародних економічних організаціях;

оцінює роль міжнародних галузевих і регіональних організацій у розвитку світового господарства та відносин між країнами

Поняття про глобальні проблеми людства. Час та причини їх виникнення й загострення. Проблема війни і миру. Екологічна проблема.  Сировинна й енергетична проблеми. Демографічна та продовольча проблеми. Проблема освоєння Світового океану. Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються. Прояв глобальних проблем на території України.

Взаємозв’язок глобальних проблем. Роль світової громадськості та міжнародних організацій у їх розв’язуванні. Глобальні прогнози: наукова фантастика та науково-обґрунтовані моделі розвитку світу.

Дослідження

Регіони і країни з найбільшою концентрацією глобальних проблем

називає глобальні проблеми людства;

наводить приклади «гарячих точок» на карті Європи і світу;

характеризує поширення глобальних проблем та їх прояв на території України;

аналізує сутність, причини виникнення, особливості розвитку сучасних глобальних проблем;

показує на карті: країни-члени Ядерного клубу (США, Велика Британія, Франція, Росія, Китай, Індія, Пакистан), найбільші в світі райони екологічної катастрофи (зона Чорнобильської АЕС, район Приаралля);

оцінює наслідки прояву глобальних викликів для окремих регіонів і країн світу, роль світової громадськості та міжнародних організацій у їх розв’язанні;

обґрунтовує можливі шляхи подолання глобальних проблем;

складає прогнози майбутнього розвитку людства

2

РЕЗЕРВ ЧАСУ

Біологія – наука про життя.

Основні властивості живого.

Різноманітність життя (на  прикладах тварин, рослин, грибів, бактерій). Поняття про Віруси.

Науки, що вивчають життя. Методи вивчення організмів.

називає:

– основні властивості живого (ріст, розмноження, взаємодія із зовнішнім середовищем);

– відміни живого від неживого;

– основні групи організмів (рослини, тварини гриби, бактерії);

-причини різноманітності живих організмів;

– науки, що вивчають життя;

– методи вивчення організмів

(спостереження, опис, порівняння, експеримент);

наводить приклади:

– застосування біологічних знань у практичній діяльності людини  (медицині, сільському господарстві, у справі охорони природи тощо).

Клітина – одиниця живого.

Історія вивчення клітини. Лупа. Мікроскоп.

Будова клітини на світлооптичному та електронно-мікроскопічному рівнях.

Будова рослинної і тваринної клітини.

Надходження речовин у клітину. Утворення нових клітин. Ріст клітин.

Основні положення клітинної теорії.

Демонстрування

клітин рослин і тварин за допомогою оптичного мікроскопа,  колекцій зображень (у тому числі електронних) клітин рослин і тварин.

Лабораторні дослідження:

Будова клітини листка елодеї.

Рух цитоплазми в клітинах листка елодеї.

Практичні роботи:

1. Будова світлового мікроскопа  та робота з ним.

2.Виготовлення мікропрепаратів шкірки луски цибулі та розгляд її за допомогою оптичного мікроскопа.

називає:

– основні функції клітини: ріст, розмноження, обмін з навколишнім середовищем;

– імена вчених, які зробили внесок у вивчення клітини (Р. Гук, Р. Броун, Т. Шванн, М. Шлейден);

– основні елементи світлового мікроскопа (об’єктив, окуляр, дзеркало, предметний столик, гвинт налаштування чіткості);

– речовини, що входять до складу клітин;

– складові частини клітини;

– спільні ознаки рослинної і тваринної клітин;

– відмінності рослинної і тваринної клітин;

– основні положення клітинної теорії;

описує:

– історію вивчення клітини;

– результати власних спостережень;

характеризує:

ріст клітин;

пояснює:

– роль хромосом у поділі клітин;

– біологічне значення поділу клітин;

розпізнає:

– на малюнках: рослинну і тваринну клітини;

складові частини клітини (клітинну мембрану, цитоплазму, ядро, вакуолю,  хлоропласти, мітохондрії);

– на мікропрепаратах рослинних клітин: цитоплазму, вакуолю, клітинну оболонку;

уміє:

– налаштувати шкільний оптичний мікроскоп та отримати чітке зображення мікроскопічного об’єкту;

– виготовляти  прості мікропрепарати    рослинних клітин;

дотримується правил:

– роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

– виконання рисунків біологічних об’єктів;

робить висновок:

– всі організми складаються з клітин;

– клітини рослин і тварин мають спільні риси будови;

– клітина була відкрита завдяки винаходу мікроскопа;

– більшість органел клітини помітні лише під електронним мікроскопом.

(тема може вивчатись після теми «Гриби»)

Евглена зелена, амеба,   інфузорія – одноклітинні тварини (середовища існування, процеси життєдіяльності, будова, роль у природі).

Хвороби людини, що викликаються одноклітинними тваринами (на прикладі малярійного плазмодія і дизентерійної амеби).

Хламідомонада, хлорела – одноклітинні рослини (середовища існування, процеси життєдіяльності, будова, роль у природі).

Дріжджі – одноклітинні гриби.

Бактерії – найменші одноклітинні організми. Будова, поширення, розмноження бактерій.

Роль  бактерій у природі  та значення в житті людини.

Вольвокс – колоніальний організм. Губка та ульва (зелений морський салат) – багатоклітинні організми.

Демонстрування

мікропрепаратів одноклітинних організмів; колекцій зображень (у тому числі електронних) одноклітинних, колоніальних організмів, багатоклітинних організмів.

 Лабораторні дослідження

Спостереження інфузорій.

Міні-проект (за вибором)

Чому скисає молоко?

Корисний йогурт.

Живі фільтри.

називає:
– середовища існування одноклітинних організмів;

– ім’я вченого, який першим побачив одноклітинні організми (А. Левенгук);

– ознаки бактеріальної клітини;

наводить приклади:

– одноклітинних організмів;

– використання людиною хламідомонади, хлорели, дріжджів, бактерій, губок;

описує:

– будову одноклітинних організмів (на прикладі вивчених);

– результати власних спостережень;

характеризує:
– прояви життєдіяльності в одноклітинних організмів (живлення, дихання, подразливість, розмноження, рух);

– пристосування одноклітинних рослин і тварин до середовищ життя;
– роль одноклітинних організмів в екосистемах;

– особливості будови вольвоксу, губок, ульви;

порівнює за вказаними ознаками:
– будову і процеси життєдіяльності одноклітинних рослин і тварин;

пояснює:

– різницю між колоніальними і багатоклітинними організмами;
– пристосувальне значення переходу до багатоклітинності;

розпізнає:                  
– одноклітинні організми (із числа вивчених) на малюнках та фотографіях;

застосовує знання

для  профілактики інфекційних та паразитарних  захворювань;
 дотримується правил

роботи з мікроскопом;

робить висновок:

– клітини можуть бути самостійними організмами.

Рослина – живий організм.

Фотосинтез як характерна особливість рослин.

Живлення (мінеральне, повітряне) рослин. Дихання рослин. Рухи рослин.

Будова рослини. Клітини рослин. Тканини рослин. Органи рослин.

Корінь: будова, основні функції (поглинання води та укріплення у ґрунті).

Пагін: будова, основні функції (фотосинтез, газообмін, ріст, випаровування води, транспорт речовин).

Різноманітність та видозміни вегетативних органів.

Розмноження рослин: статеве та нестатеве. Вегетативне розмноження рослин.

Квітка – орган статевого розмноження. Суцвіття. Запилення. Запліднення.

Насінина. Плід, поширення плодів.

Поняття про класифікацію рослин.

Демонстрування:

– дослідів, що підтверджують: фотосинтез; дихання;  випаровування води; транспорт речовин по рослині; поглинання коренем води; вплив мінеральних речовин на розвиток рослин;

– мікропрепаратів внутрішньої будови кореня, стебла, листка.

Лабораторні дослідження:

будова кореня;

будова пагона;

будова бруньки;

будова цибулини, кореневища, бульби картоплі, коренеплоду (на прикладі моркви);

будова квітки;

будова насінини;

будова плода;

Дослідницький практикум

Дослідження процесу росту

вегетативних органів.

Спостереження за розвитком пагона з бруньки.

Транспорт речовин по рослині.

Вегетативне розмноження рослин.

Дослідження умов проростання насіння.

Міні-проект (за вибором):

Листопад.

Квіти і комахи.

Рослини мандрівники.

Рослини хижаки.

називає:

– основні процеси життєдіяльності рослини (ріст, живлення, фотосинтез, дихання, транспорт речовин);

– умови, необхідні для життєдіяльності рослин;

– речовини, необхідні для живлення та дихання рослин;

– умови за яких відбувається фотосинтез;

– ознаки рослинної клітини;

– тканини рослин (твірні, покривні, основні, провідні, механічні) та їх функції;

– вегетативні органи рослини (корінь, пагін: стебло, листок, брунька,) та їх основні функції;

– відмінності коренеплоду і кореневища;

– форми розмноження рослин (статеве, нестатеве);
– способи запилення;

– способи поширення плодів;

– умови проростання насінини;

наводить приклади:

– рухів рослин;

– рослин з видозмінами кореня (3-4),

– рослин з видозмінами пагона  та його частин (3-4);

– способів вегетативного розмноження рослин (3-4);

– рослин з різними типами суцвіть, різними типами плодів, різними способами поширення плодів і насіння (3-4);

описує:

– ріст кореня, пагона;

–  розвиток пагона з бруньки;

– досліди що підтверджують: фотосинтез; дихання;  випаровування води; транспорт речовин по рослині; поглинання коренем води; вплив мінеральних речовин на розвиток  рослин;

– процес запилення, пристосування рослин   до різних способів запилення;

– розвиток рослини з насінини;

– способи поширення плодів і насіння;

– способи поширення плодів і насіння;

– результати власних спостережень;

характеризує:

– автотрофний тип живлення;

– будову кореня у зв’язку з функціями поглинання води та укріплення у ґрунті;

– будову стебла у зв’язку з функцією транспорту речовин;

– будову листка у зв’язку з функціями фотосинтезу, газообміну,  випаровування води;

– бруньку як зачаток пагона;

– коренеплід як видозмінений корінь;

– цибулину, кореневище, як видозмінені підземні пагони;

–  квітку як орган статевого розмноження рослин;

– запліднення (злиття статевих клітин, утворення зиготи);

порівнює за вказаними ознаками:

– процеси фотосинтезу та дихання;

– статеве і нестатеве розмноження;

пояснює:

– значення кореневої системи;

– роль судин і ситоподібних трубок  у рослині;

– значення мінерального та повітряного живлення в житті рослин;

– значення фотосинтезу,  дихання, випаровування води в житті рослин;

– біологічне значення видозмін вегетативних органів (на прикладах);

– біологічне значення суцвіть, плодів;

розпізнає:

– органи рослини;

– частини пагона, квітки, насінини;

визначає:

– спосіб запилення за будовою квітки;

– спосіб поширення плодів і насіння за особливостями їх будови;

уміє:

– розмножувати рослини одним із способів вегетативного розмноження;

– пророщувати  насіння;

– фіксувати результати спостережень;

дотримується правил:

– роботи  з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

– виконання рисунків біологічних об’єктів;

застосовує знання

для догляду за рослинами;

робить висновок:

– відмінності рослин є наслідком їх здатності  до фотосинтезу;

– видозміни органів рослин мають пристосувальний характер;

– про зв’язок органів у рослинному організмі.

Водорості (зелені, бурі, червоні, діатомові).

Мохи.

Папороті, хвощі, плауни.

Голонасінні.

Покритонасінні (Квіткові).

Сільськогосподарські рослини.

Екологічні групи рослин (за відношенням до світла, води, температури).
Життєві форми рослин.

Рослинні угруповання.

Значення рослин для існування життя на планеті Земля.

Значення рослин для людини.

Демонстрування

гербарних зразків, колекцій зображень (у тому числі електронних) рослин, рослинних угруповань.

Лабораторні дослідження:

Будова зелених нитчастих водоростей.

Будова моху.

Будова папоротей.

Будова голонасінних.

Практичні роботи:

3. Порівняння будови мохів, папоротей та покритонасінних (квіткових) рослин.

4. Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах.

 
Міні-проект (за вибором)

Як утворився торф і кам’яне вугілля?

Викопні рослини.

називає:

– середовища існування водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних і покритонасінних рослин;

– групи рослин, які розмножуються спорами;

– місце утворення спор у мохів, хвощів, плаунів, папоротей;

– групи рослин, які розмножуються насінням;

– місце утворення насіння у голонасінних (на прикладі хвойних) та покритонасінних рослин;

– основні життєві форми рослин;
– основні екологічні групи рослин;
– основні типи рослинних угруповань;
– рідкісні рослини своєї місцевості;

наводить приклади:

– зелених (одноклітинних, нитчастих), бурих, червоних, діатомових водоростей (2-3);

– мохів, хвощів, плаунів, папоротей (2-3);

голонасінних і покритонасінних рослин (4-5);

– рослин різних екологічних груп (2-3);

– рослин різних життєвих форм (4-5);

– панівних рослин різних рослинних угруповань: лісів, степів, лук, боліт (4-5);

– пристосувань рослин до середовища існування (4-5);

– використання людиною водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних і покритонасінних рослин;

– сільськогосподарських рослин;

описує:

– будову тіла водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних (на прикладі хвойних) і покритонасінних (квіткових) рослин;

– розмноження водоростей (на прикладі зелених водоростей), мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних і покритонасінних (квіткових) рослин;

характеризує:

– запліднення рослин, які розмножуються спорами;

– запліднення рослин, які розмножуються насінням;

– значення водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних і покритонасінних рослин у природі;

порівнює за вказаними ознаками:

– мохи і водорості;

– мохи і папороті;

– папороті і покритонасінні (квіткові) рослини;

– голонасінні та покритонасінні(квіткові) рослини;

– рослини різних екологічних груп і життєвих форм;

пояснює відповідними прикладами:

– пристосувальне значення різних життєвих форм та екологічних груп рослин;

– зв’язок між складом рослинних угруповань  та умовами середовища;

розпізнає:

– рослини різних систематичних груп (водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних і покритонасінних);

– основні життєві форми рослин;
– рослини різних екологічних груп;
– основні типи рослинних угруповань;

уміє:

– визначати назви рослин  за допомогою атласів-визначників;

– визначати до якої групи належить рослина за ознаками будови тіла;

робить висновок:

– будова організмів – це результат їх пристосування до умов середовища;

оцінює:

– значення рослин для існування життя на планеті Земля;

– значення рослин для людини.

Особливості живлення грибів.

Особливості будови грибів: грибна клітина, грибниця, плодове тіло.

Розмноження та поширення грибів.

Групи грибів: симбіотичні – мікоризоутворюючі шапинкові гриби; лишайники;

сапротрофні – цвільові гриби;

паразитичні (на прикладі трутовиків та збудників мікозів людини).

Значення грибів у природі та  житті людини.

Демонстрування їстівних, отруйних, цвілевих, паразитичних грибів; лишайників.

Лабораторні дослідження

Будова шапинкових грибів.

Будова цвілевих грибів (за допомогою оптичного мікроскопа)

Практична робота:

5. Розпізнавання їстівних та отруйних грибів   своєї місцевості.

Міні-проект

Гриби у біосфері та житті людини.

називає:
– найпоширеніші види грибів своєї місцевості;

– ознаки грибної клітини;

– спільні риси в будові клітин грибів і рослин;

– спільні риси в будові клітин грибів і тварин;

– основні групи грибів за їх способом живлення;
– способи розмноження грибів;

– групи лишайників;

наводить приклади:

– використання людиною грибів та лишайників;

– їстівних та отруйних грибів свого краю;

– співіснування грибів з рослинами;

описує:

– особливості живлення грибів;
–  будову грибниці, плодового тіла;

– будову лишайників;

– результати  спостережень цвілевих грибів за допомогою оптичного мікроскопа;

порівнює за визначними ознаками:

– гриби і рослини;

– цвілеві та шапинкові гриби;
пояснює:
– взаємозв’язок грибів і вищих рослин;

– співіснування грибів і водоростей у лишайниках;

– роль грибів у екосистемах;
– значення штучного вирощування грибів;

– як відрізнити отруйні гриби (на прикладах видів своєї місцевості);

– негативні наслідки вживання в їжу продуктів, що вражені цвілевими грибами;

розпізнає:

– їстівні та отруйні гриби своєї місцевості;

– накипні,  листуваті, кущисті лишайники;

дотримується правил:

– роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

– виконання рисунків біологічних об’єктів;

застосовує знання для:
– зберігання продуктів харчування;
– профілактики захворювань, що спричиняються грибами;

– профілактики отруєння грибами;

 оцінює:

– значення грибів та лишайників у біосфері.

Будова та життєдіяльність організмів

називає:

– ознаки основних груп організмів (рослин, грибів, бактерій);

– спільні ознаки клітин рослин, тварин, грибів, бактерій;

– відмінності бактерій від рослин і грибів;

порівнює за визначеними ознаками:

– будову і процеси життєдіяльності основних груп організмів (рослин, грибів, бактерій);

розпізнає:

– представників основних груп організмів на малюнках, фотографіях та за описом;

робить висновок:

всі організми складаються з клітин ;

клітині притаманні всі функції, які притаманні живому;

Тварина – живий організм. Основні відмінності тварин від рослин та грибів. Особливості живлення  тварин.

Будова тварин: клітини, тканини, органи та системи органів.

Демонстрування: опудал, вологих препаратів, колекцій зображень (у тому числі електронних) тварин.

називає:

– середовища існування тварин;

– прояви життєдіяльності тварин;
– ознаки тваринної клітини;

– тканини тварин;
– органи тварин;

– системи органів тварин та їх функції;

описує:

– будову тіла тварин;

– відмінності тварин від рослин та грибів;

характеризує:

– живлення тварин;

порівнює:
– будову клітин тварин і рослин;
– типи живлення: автотрофний і гетеротрофний;

розпізнає:

– клітини тварин;

– тканини тварин;

висловлює судження
щодо значення зоологічних знань.

Поняття про класифікацію тварин.

Різноманітність тварин.*

Кишковопорожнинні.

Кільчасті черви.

Членистоногі: Ракоподібні,

Павукоподібні, Комахи.

Молюски.

Паразитичні безхребетні тварини.

Хордові (загальна характеристика).

Риби.

Амфібії.

Рептилії.

Птахи.

Ссавці.

*[Визначальні ознаки будови,   біологічні особливості, середовища існування, різноманітність, роль у природі та значення в житті людини  тварин зазначених груп]

Демонстрування

мікропрепаратів, вологих препаратів, колекцій, опудал, колекцій зображень (у тому числі електронних) тварин

Лабораторні дослідження :

Зовнішня  будова та  рух кільчастих червив (на прикладі дощового черв’яка або трубочника).

Виявлення ознак пристосованості комах до життя на суходолі.
Вивчення представників різних рядів комах.

Будова мушлі молюсків.

Будова яйця птахів.

Зуби ссавців.

Практичні роботи:

1. Різноманітність членистоногих.

2. Порівняння і визначення   молюсків за будовою мушлі.

3. Екологічні групи птахів.

4. Особливості зовнішньої будови хребетних тварин у зв’язку з пристосуванням до різних умов існування.

Міні-проект (за вибором)

Тварини рекордсмени.

Як утворюються коралові острови?

Як утворюються перлини?

Тварини будівельники.

[на прикладі зазначених у змісті груп тварин]

називає:

– середовища існування тварин;
– визначальні ознаки будови, які відрізняють   тварин зазначених груп серед інших;

– ознаки хордових тварин;

– рідкісні види України та свого краю;

наводить приклади:

-тварин, які належать до зазначених груп;
– видів тварин, поширених в Україні та своїй місцевості;

– видів тварин, що є паразитами людини та переносниками збудників хвороб;
– видів тварин, що завдають шкоди сільському господарству;
– комах-запилювачів, одомашнених комах;

розпізнає:
– тварин на зображеннях, у колекціях;

характеризує:

– визначальні  особливості  способу  життя, розмноження і розвитку тварин зазначених груп;

– різноманітність тварин;

– пристосування тварин до життя у воді;

– особливості будови тварин, зумовлені пристосуванням до життя на суходолі;

– пристосування тварин до польоту;

– пристосування тварин до паразитичного способу життя;

– роль  тварин у екосистемах та значення в житті людини;

визначає:

– риси пристосованості тварин до середовища існування;

застосовує знання:
– про біологічні особливості паразитичних безхребетних для попередження зараження ними;

робить висновок:
– особливості будови організму тварин – результат пристосування до умов середовища існування.

Особливості обміну речовин гетеротрофного організму. Живлення і  травлення. Різноманітність травних систем.

Дихання та газообмін у тварин. Органи дихання, їх різноманітність та функції. Значення процесів дихання для вивільнення енергії в клітині.

Транспорт речовин  у тварин.   Незамкнена та замкнена кровоносні системи. Кров, її основні функції.

Виділення, його значення для організму. Форми  виділення у тварин. Органи виділення тварин.

Опора і рух. Види скелету. Значення опорно-рухової системи. Два типи симетрії як відображення способу життя. Способи пересування тварин.

Покриви тіла тварин, їх різноманітність та функції. Захист. Пристосування для активного захисту і нападу.

Подразливість як загальна властивість тварин. Органи чуття їх значення.

Нервова система, її значення і розвиток у різних тварин.

Поняття про регуляцію діяльності організму тварин.

Розмноження та його значення. Форми розмноження тварин.   Статеві клітини та запліднення.

Розвиток тварин (з перетворенням та без перетворення). Загальне поняття про регенерацію у тварин. Періоди та тривалість життя тварин.

Лабораторні дослідження:

Вивчення особливостей покривів тіла тварин.

Вивчення способів дихання тварин (на прикладі хребетних).

Вивчення реакцій тварин різних груп у відповідь на подразнення.

Вивчення органів чуття тварин.

Визначення віку тварин (на прикладі двостулкових молюсків і кісткових риб).

Практичні роботи:

5.Порівняння будови кровоносної системи хребетних тварин

6.Порівняння будови скелетів хребетних тварин.

7.Порівняння будови головного мозку хребетних тварин.

Міні-проект (за вибором)

Майстерність маскування.

Як бачать тварини.

Турбота про потомство.

Як тварини визначають напрям руху.

називає:
– процеси життєдіяльності тварин: живлення, дихання, транспорт речовин, виділення, рух,  подразливість, розмноження, ріст і розвиток;

– органи травлення, дихання, кровообігу, виділення;

– типи кровоносної системи;

– види скелета;

–  типи симетрії тіла;

– пристосування тварин для захисту та нападу;

– органи чуття;

– форми розмноження;

– статеві клітини:

– типи розвитку;

описує:

– способи  живлення, травлення, дихання, виділення, прояву подразливості у тварин;

характеризує:

– різноманітність травної системи  тварин;

– транспорт речовин у тварин різних груп;

– радіальну та двобічну симетрії тіла;

– способи пересування тварин;

– різноманітність покривів тіла тварин;

– особливості нервової системи та органів чуття у різних груп тварин;

– форми розмноження, запліднення тварин;

– прямий та непрямий розвиток;

пояснює:

– значення живлення, дихання, транспорту речовин, виділення, розмноження, покривів тіла, нервової системи та органів чуття для організму;

уміє визначати (за зображеннями, описом):

– тип симетрії тіла тварин;

– тип кровоносної системи;

– тип і стадію розвитку тварин;

– системи органів;

– спільні ознаки та відмінності в будові систем органів та окремих органів;

порівнює і зіставляє:

– органи і системи органів у різних груп тварин;

– прояви життєдіяльності у різних груп тварин;

пояснює відповідними прикладами:

– взаємозв’язок  життєдіяльності і будови організму  тварин;

робить висновок:

– ускладнення будови організму тварин пов’язане  з ускладненням функцій.

Поведінка тварин у природі та методи її вивчення.

Стратегії поведінки. Інстинкт.  Біологічне значення інстинкту і научіння. Структура поведінкового акту.

Типи поведінкових реакцій.    Видова схильність до деяких форм поведінки.

Суспільна поведінка тварин.

Територіальна поведінка.

Еволюція поведінки тварин, її пристосувальне значення.

Лабораторні дослідження:

Спостереження за поведінкою тварин (вид   визначається учителем).

Практичні роботи:

8. Визначення направленості поведінкових актів тварин (за відеоматеріалами)

Міні-проект (за вибором):

Спільноти тварин.

Чому мігрують тварини.

Як спілкуються тварини.

Як вчаться пташенята.

Як тварини користуються знаряддями праці.

називає:

– методи вивчення поведінки тварин;

– форми поведінки тварин;

– типи поведінкових реакцій тварин;

– стратегії поведінки тварин;

наводить приклади:

– проявів поведінки у тварин;

– способів орієнтування тварин, використання ехолокації;

характеризує:

– біологічне значення інстинкту та научіння;

– роль стимулу в поведінкових реакціях;

– вроджене і набуте в індивідуальному розвитку поведінки;

пояснює:

– зміни поведінки тварин з часом;

– циклічні зміни поведінки;

– роль минулого досвіду і научання у поведінці;

– ритуалізацію поведінки;

– принципи соціальної  поведінки;

– групову поведінку;

– принципи територіальної поведінки;

спостерігає та описує:

– прояви подразливості у різних груп тварин;

– поведінку тварин;

розпізнає:

направленість поведінкових актів;

робить висновок про

пристосувальне значення поведінки тварин.

Взаємозв’язок анцюги живлення та потік енергії.організми.х рибз зовнішнього середовища компонентів екосистеми. Співіснування організмів в угрупованнях.  Вплив людини та її діяльності на організми. Екологічна етика.

Основи охорони природи.

Природоохоронні території.

Червона книга України.

Міні-проект :

Як тварини пристосовані до життя в різних умовах.

Заповідні території України.

називає:

– чинники середовища існування;

– причини зменшення чисельності популяції;
– заповідники й заповідні території України;
наводить приклади:
– пристосування тварин до впливу різних чинників середовища (температури, освітленості, вологи);
– форм співіснування організмів в угрупованнях;
– впливу людини на організми;

описує:

– передачу енергії в екосистемі;

– роль організмів у кругообігу речовин (на прикладі кисню, вуглекислого газу, води) у природі і повернення хімічних елементів у середовище;
характеризує:
– взаємодію організмів між собою і середовищем життя;

визначає:

організми як продуценти, консументи, редуценти;

висловлює судження

щодо етичного ставлення до природи та охорони природи.

Подібність у будові та проявах життєдіяльності рослин, бактерій, грибів, тварин – свідчення єдності живої  природи

називає:

– ознаки основних груп організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій);

порівнює:

– будову і процеси життєдіяльності основних груп організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій);

розпізнає:

– представників основних груп організмів на малюнках, фотографіях та за описом;

робить висновок:

– про єдність живої природи.

Організм людини як біологічна система.

Різноманітність клітин організму людини. Тканини. Органи. Фізіологічні системи. Регуляторні системи організму людини.

Біосоціальна природа людини. Значення знань про людину для збереження її здоров’я.

Демонстрування

муляжів органів людини.

 Лабораторне дослідження

Ознайомлення з препаратами  тканин людини

називає:
– тканини, органи та фізіологічні системи організму людини;

– основні механізми нервової і гуморальної регуляції фізіологічних функцій організму;

– відмінності між нервовою і гуморальної регуляцією фізіологічних функцій організму;

наводить приклад:

– різних типів клітин;
розпізнає:

– органи та системи органів людини;

– типи тканин;

описує:

– як здійснюються рефлекси;

характеризує:

– клітинну будову організму людини;
– типи тканин;

– регуляцію фізіологічних функцій організму;

порівнює та  зіставляє

органи і системи органів в організмі людини й інших організмах;

дотримується правил:

роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

висловлює судження:
– про організм людини як біологічну систему

– щодо  значення знань про людину для збереження її здоров’я.

Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини – основна властивість живого.

Їжа та її компоненти.

Склад харчових продуктів.

Значення компонентів харчових продуктів.

Харчові добавки та їх значення.

Харчові та енергетичні потреби людини.

Дослідницький практикум

Самоспостереження за співвідношенням ваги і росту тіла.

Навчальний проект

Збалансоване харчування

– вітамінів;

– характеризує:

– склад харчових продуктів;
– їжу як джерело енергії;

– обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини;

– харчові та енергетичні потреби людини;

– значення харчових добавок;

пояснює:
– функціональне значення для організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води і мінеральних речовин;

застосовує знання для:
– обґрунтування способів збереження вітамінів у продуктах харчування;

– аналізу харчового раціону;

– складання харчового раціону відповідно до енергетичних витрат  організму;

висловлює судження

щодо значення збалансованого харчування.

Харчування та обмін речовин.

Огляд будови травної системи.

Процес травлення.

Регуляція травлення

Харчові розлади та їх запобігання.

Демонстрування

моделей зубів;

муляжів органів травлення;  дослідів, що виявляють дію шлункового соку на білки.
Лабораторні дослідження

Будова зуба (за муляжами, моделями)

Дослідницький практикум

Дія ферментів слини на крохмаль.
 

називає:
– органи травної системи;
– травні залози;

характеризує:
– обмін речовин;

– функції органів травлення;

– будову і функції зубів;

– процеси ковтання, травлення, всмоктування;

– нервово-гуморальну регуляцію роботи  системи травлення;
пояснює:

– роль травних ферментів;
– роль печінки і підшлункової залози в травленні;

– значення зубів у травленні;
– значення мікрофлори кишечнику;

– негативний вплив на травлення алкогольних напоїв та тютюнокуріння;
спостерігає та описує:
– дію ферментів слини на крохмаль, шлункового соку на білки;

розпізнає:
– органи травлення;

застосовує знання для:

– профілактики захворювань зубів,  захворювань органів травлення, харчових отруєнь;

дотримується правил:

виконання рисунків біологічних об’єктів;
висловлює судження:

– щодо значення знань про функції та будову травної системи для збереження здоров’я.

Значення дихання.   Система органів дихання.

Газообмін у легенях і тканинах.

Дихальні рухи.

Нейрогуморальна регуляція дихальних рухів.

Профілактика захворювань дихальної системи.

Демонстрування

муляжів  легень, моделі гортані;

моделі, що пояснює вдих і видих;

досліду з виявлення вуглекислого газу у повітрі, що видихається;

спірометра;

вимірювання життєвої ємності легень

називає:

– етапи дихання;
– органи дихання;
характеризує:

– будову і функції органів дихання;

– процес утворення голосу та звуків мови;
– процеси  газообміну у легенях та тканинах;

– процеси вдиху та видиху;

– життєву ємність легень;
– нейрогуморальну регуляцію дихальних рухів;

пояснює:

– значення дихання;
– взаємозв’язок будови і функцій органів дихання;
– вплив оточуючого середовища на дихальну систему;

– негативний вплив куріння на органи дихання;
порівнює та обґрунтовує:
– різницю складу повітря, що вдихається і видихається;

– газообмін у легенях і тканинах;

розпізнає:
– органи дихання;
застосовує знання для:
– профілактики захворювань органів дихання;
висловлює судження:

– щодо значення знань про функції та будову дихальної системи для збереження здоров’я.

Внутрішнє середовище організму. Кров, її склад та функції. Лімфа.

Зсідання крові. Групи крові та переливання крові.

Система кровообігу.

Будова та функції кровоносних судин. Рух крові.

Серце: будова та функції. Робота серця.

Серцево-судинні хвороби та їх профілактика.

Демонстрування

муляжів серця, кровоносних судин;

вимірювання   артеріального тиску.

Лабораторні дослідження:

Вимірювання частоти серцевих скорочень

Практична робота

1.Мікроскопічна будова крові людини.

Дослідницький практикум

Самоспостереження за частотою серцевих скорочень упродовж доби, тижня.

– фактори, які впливають на роботу серцево-судинної системи;

описує:

– внесок вітчизняних та зарубіжних вчених у вивченні кровоносної системи;

характеризує:
– плазму крові;

– будову і функції еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів;
– зсідання крові як захисну реакцію організму;
– групи крові: система АВО, резус-фактор;
– особливості будови та властивості серцевого м’яза;

– будову і роботу серця;
– серцевий цикл;
– автоматію роботи серця;
– будову кровоносних судин;
– велике і мале кола кровообігу;
– рух крові по судинах;
– артеріальний тиск крові;

пояснює:

– взаємозв’язок будови і функцій еритроцитів, кровоносних судин, серця;
– причини порушення артеріального тиску;

– значення лімфи, тканинної рідини;

– роль внутрішнього середовища в життєдіяльності організму людини;

порівнює:

–          будову артерій,вен і капілярів;

розпізнає на малюнках і фотографіях:
– клітини крові;

– органи кровообігу;

– елементи будови серця;

обґрунтовує:

– правила  надання першої допомоги при кровотечах;
спостерігає та описує:
– мікроскопічну будову крові людини;
застосовує знання:
– для профілактики серцево-судинних хвороб;
уміє:

вимірювати  пульс;

дотримується правил:

роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

виконання рисунків біологічних об’єктів;

висловлює судження

щодо значення знань про функції та будову кровоносної системи для збереження здоров’я.

Виділення- важливий етап обміну речовин.

Будова і функції сечовидільної системи.

Захворювання нирок та їх профілактика.

Значення і будова шкіри. Терморегуляція.

Демонстрування

моделей будови шкіри, нирки.

Лабораторна робота 2.Вивчення будови шкіри у зв’язку з її функціями
 

Проект

Визначення типу шкіри на різних ділянках обличчя та відповідних правил догляду за шкірою

називає:

– органи виділення;

– органи та функції сечовидільної системи;
розпізнає:
– складові шкіри;

– органи сечовидільної системи;
характеризує:

– будову і функції нирок;
– регуляцію сечовиділення

– роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну;

– чинники, що впливають на функції нирок ;
негативний вплив алкогольних напоїв на функції нирок;

–  будову і функції шкіри;

– роль шкіри у виділенні продуктів життєдіяльності;

– роль крові у виведенні кінцевих продуктів обміну речовин;

– роль шкіри в регуляції температури тіла:
– рефлекторний характер терморегуляції;

пояснює:

– біологічне значення виділення продуктів обміну речовин;

– причини теплового і сонячного удару;

встановлю взаємозв’язок

між будовою і функціями шкіри

застосовує знання для профілактики:

– захворювань сечовидільної системи.
– захворювань шкіри;

– теплового і сонячного удару та  надання першої допомоги;

висловлює судження про

значення шкіри у пристосуванні організму до умов навколишнього середовища.

Значення   опорно-рухової системи, її будова та функції. Кістки, хрящі.

Огляд будови скелета. З’єднання кісток.

Функції і будова скелетних м’язів.  Робота м’язів.   Втома м’язів. Регуляція діяльності м’язів.

Основні групи скелетних м’язів.

Розвиток опорно-рухової системи людини

Демонстрування

скелета людини та ссавців;     скелета кінцівок людини; кісток, різних з формою, хребців;

декальцинованої та випаленої кісток.

Лабораторні дослідження

Вивчення мікроскопічної будови кісткової, хрящової та м’язової тканин.

Дослідження розвитку втоми при статичному і динамічному навантаженні.

Дослідження впливу ритму і навантаження на розвиток втоми.

Проект (за вибором)

Гіподинамія – ворог сучасної людини

Рухова активність – основа фізичного здоров’я

називає:

– частини опорно-рухової системи;

– відділи скелета;

– види кісток;
– типи з’єднання кісток;

– особливості скелета людини, зумовлені прямоходінням;
– основні групи скелетних м’язів;
розпізнає (на малюнках, муляжах, власному організмі):
– види кісток, частини скелета, типи з’єднання кісток, групи скелетних м’язів;

– описує:

– будову: відділів скелета, кісток, скелетних м’язів;
характеризує:
– функції опорно-рухової системи;
– тканини: кісткову, хрящову, посмуговану м’язову;
– ріст та вікові зміни складу кісток;
– процес скорочення м’язів;
– механізми стомлення м’язів;

пояснює:

– значення фізичних вправ для правильного формування скелету ті м’язів;

–          вплив оточуючого середовища і способу життя на утворення і розвиток скелета;

порівнює:

– скелет людини і ссавців;
застосовує знання для:
– попередження травм і захворювань  опорно-рухової системи;
– надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи;

дотримується правил:

роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

виконання рисунків біологічних об’єктів;

висловлює судження про

роль рухової активності для збереження здоров’я.

Загальна характеристика сенсорних систем. Будова аналізаторів.

Зорова сенсорна система. Око. Захист зору.

Слухова сенсорна система. Вухо. Захист слуху.

Сенсорні системи смаку, нюху, рівноваги, руху, дотику, температури, болю.

Демонстрування

розбірних моделей ока, вуха.
Лабораторні дослідження

Визначення акомодації ока.
Виявлення сліпої плями на сітківці ока.

Вимірювання порогу слухової чутливості.

Дослідження температурної адаптації рецепторів шкіри.

називає:
– основні сенсорні системи;

– частини аналізатора;
характеризує:
– особливості будови і функції зорової, слухової  сенсорних систем;
– сенсорні системи рівноваги, нюху, смаку, руху, дотику, температури, болю;
– процеси сприйняття: світла, кольору, простору, звуку, запаху, смаку, рівноваги тіла;

пояснює:

– роль сенсорних систем у забезпеченні зв’язку організму із зовнішнім середовищем.

встановлює взаємозв’язок:

між будовою і функціями: ока, вуха;
застосовує знання для:
– дотримання правил профілактики порушення зору, слуху та попередження захворювань органів зору й слуху;
висловлює судження:

про значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму

Нейрон. Рефлекс. Рефлекторна дуга.

Будова нервової системи. Центральна і периферична нервова система людини. Спинний мозок.

Головний мозок.

Обробка інформації в центральній нервовій системі.

Вегетативна нервова система

Профілактика захворювань нервової системи.

Лабораторні дослідження Вивчення будови спинного та головного мозку людини (за муляжами, моделями,   пластинчастими препаратами).

називає:
– компоненти центральної й периферичної нервової системи;

– відділи головного мозку;

– частини рефлекторної дуги;

– функції спинного мозку;

– функції головного мозку та його відділів;

– функції соматичної нервової системи;
– функції вегетативної нервової системи
(симпатичної та парасимпатичної);
– фактори, які порушують роботу нервової системи;

описує:

– будову нейрона;

– шлях нервового імпульсу по рефлекторній дузі;

– будову головного мозку;
– будову спинного мозку;
характеризує:

– нервову регуляцію рухової активності людини;

– роль кори головного мозку в регуляції довільних рухів людини;
– роль вегетативної нервової системи в роботі внутрішніх органів людини;

застосовує знання для:

– профілактики нервових захворювань;

– дотримання режиму праці й відпочинку;

висловлює судження:

щодо значення нервової системи для забезпечення взаємозв’язку між органами та узгодження  функцій організму зі змінами довкілля.

Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи.

Умовні та безумовні рефлекси.

Інстинкти.

Мова. Навчання та пам’ять. Мислення та свідомість.

Сон. Біоритми.

Лабораторне дослідження

Визначення реакції зіниць на світло.

Дослідження різних видів пам’яті.

Дослідницький практикум

Визначення особистого типу вищої нервової діяльності

називає:

– нервові процеси (збудження, гальмування);

– показники  нервових процесів(сила, рухливість, урівноваженість);

– основні типи вищої нервової діяльності людини;
– види пам’яті;
– види сну;

– причини біоритмів;
наводить приклади:
– інстинктивної та набутої поведінки людини;

– умовних та безумовних рефлексів людини;

– біоритмів людини;
описує:

–  внесок вітчизняних  науковців у вивчення вищої нервової діяльності;

характеризує:

– фізіологічні основи мовлення;
– особливості  вищої нервової діяльності людини;
– інстинктивну та набуту поведінку людини;
– види навчання, види пам’яті;

– сон як функціональний стан організму;

порівнює:

– умовні й безумовні рефлекси;

– першу і другу сигнальні системи;

пояснює:

– значення другої сигнальної системи;

– роль кори головного мозку в мисленні;
– пристосувальну роль поведінки людини;

– модифікації інстинктивної поведінки людини; – причини індивідуальних особливостей поведінки людини;
– біологічне значення сну;

– значення біоритмів;

застосовує знання для:

– дотримання правил розумової діяльності;

висловлює судження про:

– роль самовиховання у формуванні особистості;
– вплив соціальних факторів на формування особистості;

робить висновок:
– про біосоціальну природу людини.

Гомеостаз і регуляція функцій організму.

Нервова регуляція.

Гуморальна регуляція.

Гормони.

Ендокринна система. Залози внутрішньої та змішаної секреції. Профілактика захворювань ендокринної системи.

Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація.

Алергія. СНІД.

Взаємодія регуляторних систем організму.

називає:

– види  імунітету;
– органи, що беруть участь у забезпеченні

імунітету;
– залози внутрішньої та змішаної секреції;
– місце розташування ендокринних залоз в організмі людини;

характеризує:
– нейрогуморальну регуляцію фізіологічних функцій організму;
– вплив гормонів на процеси обміну в організмі;

– імунні реакції організму;
пояснює:

– роль нервової системи в регуляції функцій ендокринних залоз;

– роль ендокринної системи в розвитку стресорних реакцій;

– значення  ендокринної системи в підтриманні гомеостазу і адаптації організму;

– роль саморегуляції у підтриманні гомеостазу;

порівнює:

– регуляторні системи організму;
застосовує знання для:
– профілактики йододефiциту в організмі та інших захворювань, пов’язаних із порушенням функцій ендокринних залоз;

робить висновок:

– про взаємодію регуляторних систем організму;

– нервово-гуморальна регуляція – основа цілісності організму.

Будова та функції  репродуктивної системи. Статеві клітини. Запліднення. Менструальний цикл.

Вагітність. Ембріональний період розвитку людини. Плацента, її функції.

Постембріональний розвиток людини.

Репродуктивне здоров’я.

 Лабораторне дослідження

Будова статевих клітин.

називає:
– функції статевих залоз людини;

– первинні та вторинні статеві ознаки людини;
– періоди онтогенезу людини;
описує:
– будову статевих клітин;
– процес запліднення;
– розвиток зародка і плода;
– розвиток дитини після народження;
характеризує:

– функції плаценти;
– вплив факторів середовища та способу життя батьків на розвиток плода;

– вплив нікотину, тютюнового диму, алкоголю на розвиток плода;

– статеве дозрівання;
– особливості підліткового віку;
пояснює:
– роль ендокринної системи в регуляції гаметогенезу, овуляції, вагітності, постембріонального розвитку людини;

– необхідність збереження репродуктивного здоров’я;
застосовує знання для:
– запобігання хворобам, що передаються статевим шляхом, та попередженню ВІЛ-інфікування;

виявляє ставлення

до здорового способу життя як необхідної умови збереження здоров’я та народження здорової дитини

Цілісність організму людини

називає:

– функції, що підтримують цілісність організму;

– способи підтримання гомеостазу;

характеризує:

– інтегруючу функцію кровоносної, нервової та ендокринної систем;

пояснює:

– як забезпечується цілісність організму людини.

Біологія як наука. Предмет біології, її основні галузі та місце серед інших наук. Рівні організації біологічних систем. Основні методи біологічних досліджень.

 називає:

– основні галузі біології;

– рівні організації життя;

наводить приклади:

– біологічних систем, що знаходяться на різних рівнях організації;

 характеризує:

– методи біологічних досліджень (описовий, експериментальний, моделювання);

пояснює:

– зв’язок біології з іншими природничими і гуманітарними науками;

висловлює судження:

– про значення біологічних знань  у життєдіяльності людини

Вода та її основні фізико-хімічні властивості. Інші неорганічні сполуки. Органічні молекули. Біологічні макромолекули – біополімери.

Білки, їхня структурна організація та основні функції.

Ферменти, їхня роль в клітині.

Вуглеводи та ліпіди.

Нуклеїнові кислоти. Роль нуклеїнових кислот як носія спадкової інформації.

Макроергічні сполуки, АТФ. Поняття про перетворення енергії та реакції синтезу в біологічних системах. Молекулярні мотори.

Лабораторні дослідження:

Вивчення властивостей ферментів.

Практичні роботи

№ 1.  Розв’язання елементарних вправ зі  структури білків та нуклеїнових кислот.

називає:

– органічні та неорганічні речовини, що входять до складу  організмів;

–  характеризує:

– будову, властивості та біологічну роль води;

– будову, властивості та  біологічну роль  ліпідів;

– будову, властивості та біологічну роль  вуглеводів;

– будову, властивості та функції білків і нуклеїнових кислот;

– структурні рівні організації білків;

пояснює:

– необхідність зовнішніх джерел енергії для існування біологічних систем;

– роль білків у життєдіяльності організмів;

– роль АТФ у життєдіяльності організмів;

– роль нуклеїнових кислот у спадковості організмів;

встановлює зв’язки:

– між будовою та функціями білків;

– між будовою та функціями ДНК;

спостерігає та описує:

– властивості органічних молекул;

– дію ферментів;

розв’язує:

– елементарні вправи з молекулярної біології  (структура білків та нуклеїнових кислот);

висловлює судження про:

– необхідність різних продуктів харчування у раціоні людини;

робить висновки:

– про єдність  хімічного складу організмів та спільність складу хімічних елементів у живій та неживій природі;

– про відмінності у складі хімічних сполук між живою та неживою природою.

Методи дослідження клітин, типи мікроскопії.

Структура еукаріотичної клітини: клітинна мембрана, цитоплазма та основні клітинні органели.

Ядро, його структурна організація та функції.

Типи клітин та їхня порівняльна характеристика: прокаріотична та еукаріотична клітина, рослинна та тваринна клітина.

Демонстрування моделей –аплікацій, що ілюструють будову клітини, мікропрепаратів клітин рослин і тварин.

Лабораторні дослідження

Рух цитоплазми в клітинах рослин.

Явище плазмолізу та деплазмолізу у рослинній клітині.

Лабораторні роботи

1. Вивчення будови клітин.

2. Вивчення структурно-функціональної різноманітності клітин.

називає:

– методи дослідження клітин;

– типи організації клітин;

– складові цитоплазми;

– основні клітинні органели та їхні функції;

– основні компоненти та функції ядра;

наводить приклади:

– про- та еукаріотичних організмів;

– рухів клітин і внутрішньоклітинних рухів;

розпізнає:

– компоненти клітин на схемах та електронних мікрофотографіях;

 характеризує:

– будову та функції органел;

– будову  та функції ядра;

– хімічний склад ядра та клітинної мембрани;

пояснює:

– роль мембран у життєдіяльності клітин;

порівнює:

– будову клітини прокаріотів і еукаріотів;

– будову клітин рослин, тварин, грибів;

встановлює зв’язки:

– між будовою та функціями клітинної мембрани;

спостерігає та описує:

– рух цитоплазми у клітинах рослин;

обґрунтовує:

– взаємозв’язок клітини із зовнішнім середовищем;

дотримується правил:

– виготовлення мікропрепаратів та розгляду їх за допомогою мікроскопа;

застосовує знання про:

– будову клітин для доказу єдності органічного світу;

робить висновок:

– про загальний план будови клітин прокаріотів і еукаріотів та їх особливості;

висловлює судження про:

– роль клітини як елементарної структурної одиниці живих систем;

Обмін речовин та енергії. Основні шляхи розщеплення органічних речовин в живих організмах.

Біохімічні механізми дихання.

Фотосинтез: світлова та темнова фаза. Хемосинтез.

Базові принципи синтетичних процесів у клітинах та організмах.

Лабораторні дослідження

Виділення кисню зеленою рослиною в процесі фотосинтезу

називає:

– процеси обміну речовин та енергії, які відбуваються в цитоплазмі клітини;

– органели клітини, де відбувається дихання та фотосинтез;

наводить приклади:

– процесів розщеплення органічних речовин;

характеризує:

– процеси гліколізу, фотосинтезу, клітинного дихання;

пояснює:

– зелений колір рослин;

– біологічне значення гліколізу та аеробного дихання;

– значення фотосинтезу, його планетарну роль;

порівнює:

– світлову фазу фотосинтезу і аеробне дихання;

– процеси фотосинтезу та хемосинтезу;

спостерігає та описує:

– виділення кисню зеленою рослиною в процесі фотосинтезу;

застосовує знання про:

– обмін речовин в клітинах для доказу єдності органічного світу;

– процеси життєдіяльності клітини для мотивації здорового способу життя;

висловлює судження про:

 – роль фотосинтезу в забезпеченні живих організмів органічними речовинами та енергією;

– значення функціональних змін у діяльності клітин та їх загибелі у виникненні захворювань  людини;

робить висновок:

– про зв’язок пластичного і енергетичного обмінів у клітині;

– про схожість процесів обміну речовин, що відбуваються  в клітинах організмів різних царств живої природи.

Гени та геноми. Будова генів та основні компоненти геномів про- та еукаріотів.

Транскрипція та основи її регуляції. Основні типи РНК.

Генетичний код. Біосинтез білка.

Подвоєння ДНК; репарація пошкоджень ДНК.

Ділення клітин: клітинний цикл, мітоз та мейоз. Рекомбінація ДНК. Генетичне та епігенетичне спадкування.

Статеві клітини та запліднення. Закономірності індивідуального розвитку.

Лабораторні дослідження:

Вивчення фаз мітозу (на прикладі клітин кореня цибулі)

Вивчення стадій перебігу ембріогенезу (на прикладі амфібій)

Практичні роботи

1.Розв’язування елементарних вправ з реплікації, транскрипції та трансляції

називає:

– типи  генів та інших компонентів геному;

– етапи реалізації спадкової інформації;

– основні шляхи регуляції реалізації спадкової інформації;

– фази мітозу і мейозу;

– періоди онтогенезу у багатоклітинних організмів;

наводить приклади:

– застосування принципу комплементарності нуклеотидів;

формулює  означення понять:

– ген, геном, генетичний код, транскрипція, трансляція, реплікація;

характеризує:

– процес транскрипції;

– генетичний код та його значення в біосинтезі білків;

– процес біосинтезу білка;

– процес реплікації ДНК;

– хімічний склад, будову і функції хромосом;

– процеси мітозу та мейозу в еукаріотів;

– етапи клітинного циклу;

– етапи онтогенезу у рослин і тварин;

порівнює:

– процеси транскрипції і реплікації;

– процеси мітозу і мейозу;

застосовує знання:

– про механізми реалізації спадкової інформації для пояснення подібності між спорідненими організмами;

висловлює судження про:

– формування зовнішніх ознак організму як результат складної взаємодії між продуктами різних генів;

робить висновок:

– про визначну роль спадкового апарату клітини в її життєдіяльності та визначенні її властивостей.

Класичні методи генетичних досліджень. Генотип та фенотип. Алелі. Закони Менделя.

Ознака як результат взаємодії генів.

Зчеплення генів. Кросинговер.

Генетика статі й успадкування, зчеплене зі статтю.

Форми мінливості.

Мутації: види мутацій, причини та наслідки мутацій.

Спадкові захворювання людини. Генетичне консультування.

Сучасні методи молекулярної генетики.

Демонстрування схем схрещування, що ілюструють основні генетичні закономірності.

Лабораторні дослідження

Вивчення мінливості у рослин і тварин.

Практичні  роботи

2. Складання схем схрещування.

називає:

– методи генетичних досліджень;

– форми мінливості;

– мутагенні фактори;

– види мутацій;

– спадкові захворювання людини;

наводить приклади:

– спадкової мінливості;

– неспадкової мінливості;

– мутацій;

– взаємодії генів;

– визначення статі;

формулює означення понять:

– алель, генотип, фенотип,  домінантний та рецесивний алелі, гомозигота, гетерозигота;

характеризує:

– закони Менделя;

– феномен зчеплення генів у хромосомах;

– успадкування, зчеплене зі статтю;

– комбінативну, мутаційну, модифікаційну мінливість;

пояснює:

значення генотипу й умов середовища для формування фенотипу;

 порівнює:

– гомозиготу і гетерозиготу;

– спадковість і мінливість організму;

– модифікаційну та мутаційну мінливість;

застосовує знання для:

– складання схем схрещування,

– розв’язування типових задач з генетики;

– оцінки спадкових ознак у родині і планування родини;

– обґрунтування заходів захисту від впливу мутагенних факторів;

висловлює судження про:

– значення знань про спадковість і мінливість у життєдіяльності людини;

– важливість генетичного консультування та  молекулярних методів діагностики у сучасній генетиці;

– вплив на потомство шкідливих звичок (тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотичних речовин).

Популяції живих організмів та їх основні характеристики. Популяційна генетика.

Еволюційні фактори. Механізми первинних еволюційних змін.

Механізми видоутворення.

Розвиток еволюційних поглядів. Теорія Ч. Дарвіна.

Докази еволюції живої природи. Роль палеонтології, молекулярної генетики в обґрунтуванні теорії еволюції.

Еволюція людини. Механізми антропогенезу. Етапи еволюції людини.

Світоглядні та наукові погляди на походження та історичний розвиток життя.

називає:

– основні характеристики популяції;

– докази еволюції;

– фактори еволюції;

– види природного добору;
– етапи еволюції людини;

наводить приклади:

– адаптацій організмів до умов середовища;

формулює означення понять:

– конвергенція, дивергенція, паралелізм;

характеризує:

– розвиток поглядів на походження різноманіття живих істот;

– основні положення сучасної теорії еволюції;

– популяцію як елементарну одиницю еволюції;

– елементарні фактори еволюції;

– критерії виду;

– способи видоутворення;

пояснює:

– різноманіття організмів як результат еволюції;

порівнює:

– штучний і природний добір,

– географічне і екологічне видоутворення;

аналізує:

– різні погляди на виникнення життя на Землі;

висловлює судження про:

– співвідношення біологічних та соціокультурних факторів у розвитку людини.

Основи еволюційної філогенії та систематики.

Основні групи організмів: віруси, бактерії, археї, еукаріоти.

Огляд основних еукаріотичних таксонів.  

Практичні роботи

3.Порівняння будови та процесу розмноження клітинних та неклітинних форм життя.

називає:
– таксономічні одиниці;

– основні групи організмів;

характеризує:

–          основні принципи біологічної систематики;

робить висновок:

–  про єдність органічного світу, що проявляється через його розмаїття.

Поняття про екосистему. Різноманітність екосистем.

Харчові зв’язки,  потоки енергії та колообіг речовин у екосистемах.

Біотичні, абіотичні  та антропогенні фактори.

Стабільність екосистем та причини її порушення.

Біосфера як цілісна система.

Захист та збереження біосфери, основні заходи щодо охорони оточуючого середовища.

Практичні роботи

4.Розв’язування задач з екології.

 Проект

Виявлення рівня антропогенного впливу в екосистемах своєї місцевості.

називає:

– екологічні фактори;

наводить приклади:

– угруповань, екосистем;

– пристосованості організмів до умов середовища;

– ланцюгів живлення;

характеризує:

– середовища існування організмів;

– структуру і функціонування екосистем;

– взаємодію організмів в екосистемах;

– ланцюги живлення;

– правило екологічної піраміди;

– біосферу та її функціональні компоненти;

пояснює:

– зв’язки між організмами в екосистемі;

– роль продуцентів, консументів, редуцентів у штучних і природних екосистемах;

– значення колообігу речовин у збереженні екосистем;

– роль заповідних територій у збереженні біологічного різноманіття, рівноваги в біосфері;

порівнює:

– різні середовища життя;

– природні та штучні екосистеми;

застосовує знання:

– про особливості функціонування популяцій, екосистем, біосфери для обґрунтування заходів їх охорони, прогнозування наслідків впливу людини на екосистеми, визначення правил своєї поведінки в сучасних умовах оточуючого середовища;

робить висновок:

– про цілісність і саморегуляцію живих систем;

–  про значення охорони природних угруповань для збереження рівноваги у біосфері.

Одомашнення рослин та тварин. Поняття про селекцію.

Огляд традиційних біотехнологій.

Основи генетичної та клітинної інженерії.

Роль генетичної інженерії в сучасних біотехнологіях і медицині. Генетично-модифіковані організми.

Практичні роботи

5.Порівняння природного, штучного добору та генетичної модифікації.

називає:

– методи селекції;

– завдання та основні напрямки сучасної біотехнології;

наводить приклади:
– речовин (продукції), які одержують методами генної інженерії;

характеризує:

– методи сучасної біотехнології;

– переваги та можливі ризики використання генетично-модифікованих організмів;

описує:

– можливості діагностики спадкових хвороб людини;

порівнює:

– класичні методи селекції з сучасними біотехнологічними підходами;

застосовує знання для оцінки:

– можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій;

висловлює судження про:

– можливості використання генетично модифікованих організмів;

– моральні й соціальні аспекти біологічних досліджень.

Основні загальні властивості живих систем.